рентгенографія хребта

Рентген хребта - це діагностичний метод, що дозволяє оцінити структуру, стан хребта і в деякій мірі його функцію.
Хребет складається з окремих хребців (24), крижів і куприка. Виділяють шийний, грудний, попереково-крижовий відділи хребта, які мають свої особливості. Метод рентгенологічної діагностики дозволяє оцінити як весь хребетний стовп, так і певні відділи і окремі хребці.
На рентгенологічному знімку спочатку оцінюється форма всього хребта, наявність фізіологічних викривлень (лордоз в шийному і поперековому відділі, кіфоз в грудному і крижовому відділі), патологічних викривлень (сколіоз), наявність переломів. Також уточнюється цілісність тіл хребців, їх відростків і дуг, симетричність.
Рентгенографія хребта дозволяє оцінити особливості структури кісткової тканини хребців, товщину і щільність її коркового шару, виявити ознаки остеопорозу, пухлинних змін, ураження суглобових поверхонь, деструктивно-дистрофічні та метаболічні зміни.
Рентген хребта допомагає у виявленні таких захворювань:
- Переломів і клиноподібних компрессий;
- Викривлень (сколіоз, лордоз, кіфоз);
- Спондилолістезу (зсувів);
- остеохондрозу;
- остеопорозу;
- Дегенеративних змін (остеоартритів, зменшення висоти міжхребцевих дисків, остеофітів);
- Пухлин (доброякісних і злоякісних);
- Підтвердження вроджених аномалій (Люмбалізація, сакралізації);
- Системних хвороб (хвороба Бехтєрєва, ревматоїдного артриту, хвороби Педжета, хвороби Шарко);
- Інфекційних хвороб (туберкульозу хребта);
- Змін в хребті при артриті і метаболічному синдромі.
Дослідження може охоплювати весь хребетний стовп, а може бути виконано вибірково, наприклад:
- Рентген шийного відділу хребта;
- Рентген грудного відділу хребта;
- Рентген попереково-крижового відділу;
- Рентген куприка.
Призначення того чи іншого виду дослідження, а також інтерпретація знімків здійснюється з урахуванням клінічної картини та історії захворювання.
Рентгенографія хребта з функціональними пробами. тобто, при виконанні спеціальних вправ і зміщення при цьому центра ваги, проводиться для більш глибокої оцінки стану хребетного стовпа і його функціональних можливостей. Це дозволяє більш точно поставити діагноз і оцінити ступінь тяжкості патологічних змін.