Володимир Логвиненко повернуться ще раз до влади «стародонецкіе» частина 1 • skelet-info

Місцеві вибори не за горами, і кандидати в мери українських міст вже готуються до них в повну силу. Найбільш почесним, звичайно ж, є крісло мера української столиці - Києва. Один з головних кандидатів на цей пост Олександр Омельченко, екс-мер Києва «з десятирічним стажем». Ще два роки тому Олександра Олександровича можна було назвати політичним трупом, однак, як прогнозують політологи, саме він повинен стати головним конкурентом чинного мера Києва Віталія Кличка. Минуло вже більше 9 років з моменту перебування його на посаді ...

Вони цілком комфортно почували б себе і в Донецькій області Укаїни, тим більше що багато хто з них давно мають вУкаіни свій прибутковий бізнес. Наприклад, Сміла Логвиненко - колишній губернатор Донецька і колишній генеральний директор концерну «Енерго», який ось уже кілька років як таємниче зник з публічної сцени разом зі своїми компаньйонами Віктор Нусенкіс і Геннадієм Васильєвим.

Все почалося з «вугільних схем», створених кількома директорами шахт Донбасу (Звягільський, Нусенкіс та інші), за допомогою яких вони «доїли» держава на дотацію. Ще під час «перебудови (кінець 80-х) вони перевели свої поки що державні шахти на систему« госпрозрахунку », що дозволяють їм більш самостійно розпоряджатися фінансами. Спочатку це дозволило їх керівництву непогано заробляти, створивши при шахтах кооперативи, а також проводячи бартерні операції - в тому числі з ближнім зарубіжжям (соцстранами). Але потім цих грошей їм стало мало, і вони зайнялися прямим шахрайством. Користуючись своїм «госпрозрахунковим» статусом, шахти почали використовувати не за призначенням виділяються державою дотації на видобуток вугілля в шахтах Донбасу - простіше кажучи, красти ці гроші. А гроші були чималі, особливо після того як страйки 1989 роки (ініційовані цими ж директорами шахт) змусили державу збільшити розміри цих дотацій і обмежити контроль за їх використанням. При цьому страйкуючі домоглися того, щоб сума дотацій була прямо пропорційна обсягу видобутого вугілля: так, мовляв, для шахт створювався стимул краще працювати. Однак це тут же запустило стару, як світ, схему фіктивного виробництва (вірніше, видобутку). Так, Нусенкінс закуповував дешеве вугілля на Кузбасі, через систему кооперативів і МП ввозив на Донбас - і оформляв як видобуте в місцевих шахтах, після чого на нього отримували державні дотації. Ну а ці дотації директори шахт освоювали вже на свій розсуд. Розпад СРСР не зруйнував ці схеми, навпаки, вони модернізувалися і розширилися. А ті ланцюжки, за якими підприємства Нусенкіса і його партнерів ввозили на Донбас Кузбасский вугілля, стали першими «відновленими зв'язками» між пострадянськими України і Україною. І це дало Нусенкису можливість зайнятися вже більш масштабним бізнесом.

Віктор Нусенкіс в ті часи

Сергій Варіс, для SKELET-info