Вінер Харисов посмішки батьків і дітей - ось для чого ми працюємо - новини - газета вечірні човни

На цьому тижні своє професійне свято відзначають працівники дошкільної освіти. «Вечірка» вирішила зустрітися з самим головним «вихователем» міста Вінером Харісовим.

В освіті я давно. У 1983 році вступив в Бугульминский індустріально-педагогічний технікум, де готують фахівців по установах професійної освіти. В цей же час служив в армії в прикордонних військах на Далекому Сході у китайського кордону. Потім вже, після служби закінчив навчання.

В Челни приїхав за направленням і поступив на роботу СПТУ №76. Пропрацював там 8 років. Паралельно навчався в Елабужском педінституті.

Почав я свою кар'єру з майстра виробничого навчання. Протягом останніх трьох років працював вже в якості заступника директора в даній установі. Потім мене призначили директором річкового ліцею. Пропрацювавши там два роки, мене перевели директором в 3 школу. А в 2000 році мене взяли в управління освіти. У 2012 мене призначили першим заступником.

Тепер моєю безпосередньою діяльністю є курирування дошкільних установ і фінансово-господарські питання загальноосвітніх установ міста.

У мене в роду багато викладачів. Старший брат педагог, на сьогоднішній день працює в установі професійної освіти. Дружина - педагог, працює в школі. Дочка працює вихователем в дитячому саду. І теща теж педагог, свого часу працювала в системі професійно освіти.

Дитинство - воно все яскраве. Я народився і виріс у селі. Четверо дітей, ми росли в дружній обстановці і завжди допомагали батькам. Мама була проста доярка, а тато трактористом і коли вони приходили з роботи, за вечерею завжди підводили підсумки минулого дня.

Пам'ятаю, що мене завжди хвалили після батьківських зборів. Батько, комуніст, із задоволенням ходив на них і був дуже гордий. Гордість батька стимулювала мене до нових досягнень.

Я починав працювати ще будучи молодим хлопцем. В 7 класі я працював помічником комбайнера. На перші зароблені гроші купив собі магнітофон. Тоді я отримував приблизно 70 рублів. Мій перший сімейний заробіток, тобто коли вже був одружений - був 147 рублів і на ці гроші ми зробили ремонт.

Мені подобається моя робота тим, що ми постійно впроваджуємо якісь нововведення. Мене оточують дуже хороші і компетентні люди. Мені дуже допомогли колеги, коли ми міняли систему дошкільної освіти: оплату, харчування, бухгалтерську систему, нормативного форматування.

За останні роки ми відкрили багато дитячих садів. Так, з 2007 року був відкритий 301 дитячий садок. Це більше 10 000 нових місць для дітей. Це все жива робота. Спілкування з різними людьми приносить задоволення. Коли виконуєш ту чи іншу роботу, доручення, відкриваєш дитячі сади, групи, відчуваєш таке задоволення. Посмішки батьків і дітей - ось для чого ми працюємо.

Кризи завдяки керівництву нашої республіки і міста ми не відчули. Під час кризи адже сади не відчиняють. У нас в місті тільки в минулому році відкрилося вісім садів. В цьому році, було виділено понад 800 млн. Рублів з республіканського бюджету на будівництво та понад 20 млн. З міського - на поточний ремонт. Це вперше в кризу.

Два роки тому підвищили заробітну плату педагогічним працівникам дошкільних установ. Виплачується вона сьогодні постійно, без затримок. Тому криза не помічаємо.

Скільки не заробиш, грошей завжди не вистачає. Головне - правильно розставляти акценти. У родині все зазвичай залежить від двох людей.

Потрібно правильно планувати свій бюджет, щоб не зводити кінці з кінцями до наступної зарплати. Бюджетникам завжди особливо не вистачало грошей. Ми з дружиною вже звикли, ведемо бюджет і навіть допомагаємо дітям. Ми задоволені тим, що сьогодні маємо.

Я дуже люблю спілкуватися з дітьми. На моїй практиці був один проблемний 11 клас, з яким не хотіли займатися вчителя. Якось я зібрав їх в актовому залі. Тоді, будучи молодим директором, я розмовляв з ними на їх рівні.

Вони змінилися. Мабуть повірили. Як сказав один з учнів, «жоден директор до нас так ще не звертався». Я намагався донести до них, що шкільні роки найчудовіші. Після цього я теж придбав силу. З дітьми треба розмовляти на їх рівні. Тоді ви знайдете спільну мову і вони тебе полюблять.

Робота в дитячому саду з маленькими дітьми - дуже складне заняття, тому кожен педагог відчуває відповідальність. Зберігаються тільки ті, хто дійсно любить дітей. Адже вони несуть відповідальність перед батьками перед їх чадом, щоб ті залишалися в цілості й отримали розвиток.

Завдання педагогів серйозна і важка. Прийшовши в дитячий сад, кожна дитина - в першу чергу, дитя, якого треба навчити тримати ложку, їсти, вмиватися, чистити зуби і багато іншого.

Тому я бажаю всім працівникам дошкільних установ, перш за все, терпіння. Щоб вони знаходили добрі відносини з батьками і завжди розвивали себе педагогічно і розумово. Зберегти ту мудрість, яка у них є. Благополуччя в сім'ї, в колективі і щоб система дошкільної освіти в місті завжди процвітала. А вона у нас дійсно найкраща не тільки в Республіці, а й вУкаіни.