Кредитор останньої інстанції

Кредитор останньої інстанції (lender of last resort) - центральний державний банк, який виконує функції з підтримки кредитних установ в кризових ситуаціях, у яких стався значний відтік коштів. Надаючи стабілізаційні кредити, ЦБ підтримує стабільність банківської системи. яка була б порушена в разі банкрутств банків. Запобігши крах конкретного банку, ЦБ тим самим захищає інтереси вкладників і акціонерів.

У США кредитором останньої інстанції є Федеральний резервний банк, ФРС (Federal Reserve Bank, FRB).
В Україні - Центральний БанкУкаіни.

Банки - учасники нижнього рівня банківської системи можуть отримувати позики з боку учасника верхнього рівня для підтримки резерву або для великих або позапланових виплат. Тому ЦБ називають кредитором останньої інстанції - так як ця установа на рівень вище. Крім того, відповідно до банківського законодавства, Центральний Банк може кредитувати тільки кредитні організації нижнього рівня для підтримки їх ліквідності. Останні, в свою чергу, за рахунок отриманих коштів надаватимуть позики фізичним особам і компаніям. Разом, розподіл грошей йде від самого верхнього рівня - до цільового одержувача.
Також ЦБ називають «кредитором у критичній ситуації»: тобто, коли інші кредитори відмовили банку в наданні позики.

Будучи кредитором останньої інстанції, ЦБ впливає на наступні фактори, від яких залежить стабільність грошово-кредитної політики держави:
- Впливає на резерви, монетарну політику і необхідний рівень грошової маси.
- Запобігання банківської паніки.
- Забезпечення комерційних банків резервами, якщо вони не могли отримати їх в іншому місці.
- Рішення проблеми неліквідності або неплатоспроможності банку, збереження його активів.

Під кредитуванням з боку ЦБ розуміється дисконтування.

Інструменти і методи кредитування останньої інстанції

Виходячи з твердження, що кредитування з боку ЦБ - це елемент підтримки банківського сектора шляхом тимчасового надання ліквідних активів кредитних організацій в критичній для них ситуації, можна виділити наступні інструменти
впливу на ліквідність:

• фондові інтервенції (інтервенції на фондових ринках);
• валютні інтервенції (інтервенції на валютних ринках);
• депозитно-кредитні інтервенції (інтервенції на ринках позикового капіталу);
• резервні вимоги.

Концепції кредитора останньої інстанції

Розрізняють дві основні концепції кредитора останньої інстанції:
1) Концепція мезокредітора останньої інстанції (по відношенню до банківського сектору в цілому). Вважається, що центральний банк повинен надавати підтримку всім без винятку кредитним організаціям, що переживають брак ліквідності.
2) Концепція мікрокредітора останньої інстанції (по відношенню до окремих кредитних організацій). Вважається, що мікрокредітор останньої інстанції повинен фінансувати тільки ті кредитні організації, банкрутство яких може негативно відбитися на стані економіки. Отже, такій ситуації не можна допустити. Разом, концепція мікрокредитування передбачає, що фінансування в критичній ситуації розраховане тільки на значущі неплатоспроможні кредитні організації на індивідуальній основі.