український поет іван козлів біографія, літературна діяльність

Іван Козлов - український поет, який творив в епоху романтизму. Іван не отримав такої широкої популярності, як його друг Василь Жуковський, однак твори Козлова також відносяться до російської класичної літератури. Іван Козлов ні гідно оцінений за життя, проте залишив незабутній слід в літературі. Сьогодні його шанують і пам'ятають як талановитого поета золотого століття російської класичної літератури.

Біографія Івана Козлова

За своїм походженням Іван Козлов був дворянином, чиє коріння сягало ще глибоке минуле.

Батько майбутнього поета був високопоставленим державним службовцям, а мати була тіткою козачого отамана. Крім того, мати Івана Козлова володіла хорошими розумовими здібностями і широким колом знань. Це дозволило їй дати непогану освіту синові.

У сім'ї було велике стан, яке могло забезпечити Івана в майбутньому. Саме воно і врятувало поета, хворого паралічем, який забрав у Івана Івановича не тільки можливість ходити, але і можливість працездатності. Однак сімейного стану вистачило всього на кілька років, незважаючи на те, що сам поет відповідально ставився до грошей, "не промативая» їх без потреби.

Військова служба поета

Будучи дитиною, український поет і перекладач вже був зарахований до лав армії і отримав звання сержанта. На той момент Козлову було всього шість років. Уже в шістнадцять років Іван отримав звання прапорщика. Три роки Козлов проходив службу в лейб-гвардії, після чого пішов у відставку і почав громадянську службу на посаді секретаря губернії.

Майже через п'ятнадцять років Івана Козлова перевели в колезькі асесори, він був направлений до канцелярії генерал-прокурора Петра Лопухіна.

У 1799 році Іван почав службу в герольдії. Саме там поетові випала нагода працювати в канцелярії губернського головнокомандувача Тутолмін. За свою службу Козлов отримав чин надвірного радника. Цей чин послужив надалі для поета хорошим шансом підніматися і далі по кар'єрних сходах.

Особисте життя

У 1809 році поет і перекладач Козлов пов'язав своє життя з прекрасною дівчиною - Софією Давидової. Незабаром у молодої подружньої пари з'явилися двоє дітей. Про те, як склалася в подальшому життя сина і дочки одного з відомих поетів золотого століття літератури, нічого невідомо.

військові роки

Влітку 1812 року Козлов займав хорошу посаду в комітеті, який відповідав за всю військову силу Московської губернії. Разом з іншими відомими чиновниками того часу Іван пішов у звільнення всього за три дні до того, як Наполеон Бонапарт почав наступ на Москву. Разом зі своєю сім'єю поет покинув столицю і відправився в невелике село до родичів по лінії матері.

закінчення війни

Після того як українська імперія здобула перемогу, поет прийняв рішення не повертатися в спалену дотла Москву. Замість цього Іван, переговоривши з дружиною, вирішив спробувати влаштуватися в Харкові. Там він також почав працювати в державних органах.

Важка хвороба поета

У 1818 році Іван Козлов вже не міг ходити: параліч, який неможливо було вилікувати, став причиною паралізованих кінцівок. Через рік поет почав втрачати зір, і до 1821 року він осліп остаточно. Саме в цей час Іван Іванович почав займатися літературною діяльністю. Він захопився поезією. Крім цього, Козлов займався перекладами з італійської, німецької, французької та англійської мов.

Важливо підкреслити, що італійську та французьку мови Іван знав з самого дитинства, а ось англійська та німецька він вивчив під час своєї хвороби самостійно. Говорячи про творчість поета, треба відзначити, що в архіві письменника є кілька творів, які в оригіналі були написані французькою мовою, тому як даний мова була, можна сказати, рідним для Івана.

Літературна діяльність Івана Козлова

Літературною діяльністю, як поет, Козлов почав займатися не тільки тому, що мав талант, а й через скрутне фінансове становище - за роки своєї хвороби Іван Іванович позбувся працездатності, і всі гроші були витрачені на побутові предмети, необхідні для життя. Познайомившись з Василем Жуковським, який став надавати постійну підтримку хворому, Іван Козлов почав займатися написанням своїх легендарних віршів.

У 1821-му вперше в пресі з'являються вірші Івана Козлова. Твір поета «До Світлани» було присвячено подрузі Івана, яка, незважаючи на його хворобу, все одно залишалася поруч і надавала всіляку підтримку.

Говорячи про цей вірш, хочеться наголосити на тому, як Івану вдалося передати всю ту ніжність і сердечність, яка панувала в його душі. Твір наповнений порівняннями, уособленням, що допомагає відтворити той чудовий образ дівчини, про яку писав поет.

Трохи згодом видається вірш-послання «До Жуковському», з яким вони творили приблизно в один і той же час. Поема «Байрон» друкувалася одночасно з посланням до майбутнього вчителя Пушкіна. Уже після перших віршів до поета прийшла популярність.

У 1824 році в друк виходить поема Івана «Чернець». Цей твір так сподобалося Новомосковсктелям, що Козлов відразу поповнив ряди в ряди найвідоміших і Новомосковскемих поетів дев'ятнадцятого століття.

діяльність перекладача

Його переклад твору Мура «Вечірній дзвін» став класикою російської народної пісні. Ще одним відомим перекладом, який здійснив Козлов, став твір Вольфа «Не бив барабан під невиразним полком. ».

Спогади про поета

Хвороба сильно підкосила поета. Але незважаючи на те що сам Іван уже практично не міг рухатися, він як міг доглядав за собою. Не було тієї неохайності, яка властива тяжкохворим. Козлов відрізнявся яскравою і виразною промовою. Крім того, поет не давав відпочинку своєму мозку: він безупинно вчив вірші європейських поетів, причому по пам'яті Іван їх міг розповісти на кількох мовах.

Дивлячись на те, як поет поводився серед друзів і близьких, ніхто ніколи не здогадувався, що Іван нескінченно страждав від жахливих і болісних відчуттів.

Про творчість Козлова

Говорячи про твори поета

Поема Козлова «Чернець» дуже сильно вплинула на манеру писання Михайла Лермонтова. Як говорив сам Михайло Юрійович, це видно по поемі «Мцирі». Саме в цьому творі відбилося щось нове, що було створено під впливом твору «Чернець».

смерть поета

Сьогодні могилу поета можна побачити на Тихвинском кладовищі в Олександро-Невській лаврі. Недалеко від Козлова похований ще один великий письменник - Карамзін.