Читати книгу наречена Кощія онлайн сторінка 1
Про благородних рятівників, народних казок і кінець світу
З клаптиків можна зшити ковдру.
Ніхто толком не помітив, як і звідки з'явився в селі ця людина. Вже потім, перешіптуючись і потайки складаючи обережні знаки, розповідали мужики, що, мовляв, знайшли мисливці за околицею лисячі сліди, які прямо у частоколу перетворилися в людські. Баби ж клялися, що бачили, як прилетів незнайомець верхом на чорному коті, підганяючи того вогненної семихвостим батогом. Але все це було після. А зараз сільські, щільно набилися в трактирний зал, заворожено слухали бродячого сказителя, незрячого старця, який, підігруючи собі на гуслях, неспішно вів розповідь про справи цікавих, страшних, таємничих.
- Як у рутенським славному князівстві, і в селище Мохнатовка ...
Це була чутка, це було дуже приємно. Інтерес до перипетій історії підігрівало й те, що справа-то було не так щоб дуже давнє, та ось буквально в тому високосів все і сталося. І було воно так.
Жила-поживала в їх окраїнною селі, під крильцем баби Яги, дівчина-простачка по імені Лутоня. І відьмою вона, звичайно, була, з такою бабусею інакше не буває, тільки ось відьмою несильним. Так, по дрібниці могла щось створити: змова який на удачу бормотнуть або травами недужого підлікувати. А в один прекрасний зимовий день прийшла біда звідки не чекали: закликала Лутонюшка вітер. І не це-то бідою було. Подумаєш, ач дивина - стихійний маг. Он, кажуть, у сусідній Полпудовке, років так з десяток тому, огневик попустував. Ось це було горе гірке для місцевих - десять дворів дочиста спалив, а сам втік, поки односельці за древо схопитися не встигли. А тут, в Мохнатовке, всього-то й діла, що позривало вихором пару-трійку дахів. Так швидко ж все полагодили. Та й Яга всім відступного дала за кожну поломку. Здавалося, чого вже там - живи та радій, та ось тільки віщуни Лутонюшка запримітили. А про віщунів тих ніхто толком нічого не знає, тільки бояться всі. Ні, звичайно, - і десятину в храм справно несуть, і поклони, як годиться, і повагу всіляке всім трьом пресвітлим ликів, тільки ... З'явилися віщуни на землі рутенською ніби нізвідки. Навчили людей богу своєму трехликого поклонятися, храмів з позолоченими куполами набудували. А самі потіхоньку- легенько всю споконвічну рутенським волшбу під корінь винищити намагаються. І домовиків-то в славному князівстві зовсім не залишилося, і лісовики попадатися стали вже не в кожному лісі, і мавки, а все тим віщунів мало. В Рутенії народ слухняний - вголос про це мало хто скаже, а про себе, звичайно, подумають, тільки потім і зайвий уклін від гріха виконати не забудуть.
Ось чому ніхто й не здивувався, що Лутоня втекла із заїжджим елорійскім студентом, щоб тільки до віщунів в лапи не потрапити. А що з дівкою далі сталося - про те ніхто не знав, не відав, поки не наспівав про їх землячку сліпий казок.
Варвара захлинулася криком і відкрила очі. Мутний страшний сон не хотів відпускати. Жінка, крекчучи, піднялася з лавки, на дотик відшукала зв'язку скіп і розпалила вогонь. За віконцем ледь світився світанок. Вистуженной за ніч світлиця наповнилася тремтячими тінями. Варвара не поспішала; туго заплела косу, прибрала ліжко, заварила в казанку запашного хінского зілля. Справа, яку вона мала, вимагало спокою і зосередженості.
Коли перші червоні промені сонця здалися з-за обрію, відьма дістала зі скрині плоске срібне блюдо і рішуче полоснула по руці ножем. Кров заструмувала химерними доріжками, слідуючи лабіринту вязевого візерунка. Голова почала крутитися, але Варвара терпіла. Для виконання задуманого потрібно, щоб кров повністю покрила поверхню артефакту.
Нарешті рідина застигла, придбала дзеркальний блиск, і відьма, затиснувши рану, промовила заклинання виклику. Гість не змусив себе довго чекати.
- Ти відвернула мене від роздумів, Ягіня. - Демон примружився і випустив з ніздрів дим. - Я був такий близький до розуміння ...
- відповіси на питання, - відрізала Яга, - і продовжиш осягати з того ж місця.
- От чорт! - Руді брови поповзли вгору. - Чого це ми сьогодні не в дусі?
- Та тому що у кого-то апетити з кожним днем ростуть! Скоро і всієї крові не вистачить тебе викликати.
- І вірно. - У буркітливий голосі демона чулося задоволення. - Це щоб по дрібницях мене не турбували, щоб тільки в самому крайньому випадку зверталися. Бо Радар могутній, грізний, і його послуги дуже-дуже дорого коштують! Бо ...
Найбільше огневолосий кругловидий демон в цю хвилину був схожий на крикуна по весні кота.
- Воістину! - пирснула Варвара, зіпсувавши своїм сміхом велич моменту.
Радар грізно подивився на співрозмовницю, ніби дорікаючи в недоречності веселощів, надувся, стиснувши губи курячої гузкой:
- Ну, що сталося?
- Внучка у мене пропала, - посерйознішала Яга. - Лутонюшка. Знайдеш?
- А сама-то чого? За ниточки смикнути не в змозі?
- Могла б сама, тебе, потвора, не викликала б.
- Значить, справа серйозна ...
Демон підпер долонею підборіддя, його очі, за мить до цього палали лукавим вогнем, спорожніли:
- Я все сказала, - наїжачився Яга.
- Ну чого ти відразу сичиш? Не можу я за такою куцою вступної дівчину знайти. Ніяк кінці з кінцями не сходяться. Слухай! - радісно стрепенувся співрозмовник. - Може, це не справжнє ім'я, може, ти її в цілях конспірації як-небудь по-іншому назвала?
- Робити мені більше нічого, тільки прізвиська непотрібні онукам складати! - Варвара стукнула кулаком по столу. - Справжнє ім'я, як там не є. Знаєш, скільки ниток долі я перевела, поки вплела в полотно частки саме таке просте рутенським ім'я? Її ж як батьки назвали? Впасти - не встать! Лутеція! Щоб папашка її ні дна ні покришки!
- А тато у нас хто? - перервав демон не на жарт розійшлися бабку.
Варвара замовкла і відвела погляд.
- Ну ладно, нічого тепер ламатися. Мені для справи треба. Не просто так…
- Ну я чесно-чесно нічого нікому не скажу.
І у відповідь на допитливий погляд старої провів пальцями у губ, ніби замикаючи свої уста печаткою мовчання.
Яга думала недовго:
- Ближче присунься. Я тобі на вухо прошепчу.
І сама схилилася до дзеркальної поверхні страви.
Радару навіть на секунду здалося, що сухі старечі губи торкнулися його подрагивающей від
Всі права захищеності booksonline.com.ua