Чи не служив - не мужик! Або як я на співбесіду до податкової ходив

мене зустріла дівчина, довела до кабінету відділу кадрів і попросила присісти почекати. На подив це був просторий кабінет, метрів 20х20 з 4 столами, все досить таки цивільно. Через 10 хвилин мого очікування в кабінет увійшла жінка років за 50, вона сказала почекати. Через 15 хвилин покликала до себе за робочий стіл.

Я зняв куртку і сів навпроти неї.

Ж: ну чого сидите, показуйте всі документи.

Я: я думав ви спочатку задасте мені питання?

Ж бере військовий квиток, пильно дивиться на нього і питає: а ви служили?

Ж: з якої причини?

Я: викривлення спини, болі при довготривалих фізичних навантаженнях.

Ж: А що ви не служили? Тобто ви по життю інвалід? Якщо вдома треба щось прибити до стіни, як ви це робите якщо у вас спина болить? Як будете працювати?

Я: забити цвях у стіну я можу, при всьому своєму бажанні, я б все одно не зміг піти служити, як якщо б не було рук, в армію б не взяли.

Ж: в мій час молодим людям, які не отримали військовий квиток, дівчинки з ними, так би мовити, не зустрічалися. Як же ви будете борг Батьківщині віддавати.

Я: зараз все по іншому

Ж: ну як по іншому, все також, такі як ви, які гроші заплатили за квиток, які вважають тих хто служив дибілів і ідіотами

Перебиваю її, так як вже починає бомбити.

Я: по-перше я не платив за військовий квиток, а по-друге не вважаю служили за ідіотів, не треба говорити нісенітниці. Поверніть мені будь ласка мої документи.

Я збираю свої документи, паралельно Ж щось буркоче собі під ніс і каже в кінці: Ви нам не підходите! "Слава богу", подумав про себе