Відгук про роботу в bauer

На свій сором, що не співбесіді я не поцікавився, скільки буде тривати навчання. У перший день, чекаючи, що витрачу там не більш трьох годин, встиг домовитися з дівчиною своєї про зустріч увечері. Наобіцяв їй купу всього. І похід в кіно, потім ресторан і прогулянки під Місяцем старими вулицями нашого міста. Однак, цьому не судилося збутися. Пройшовши в кімнату, де мало проходити навчання, я, несподівано для себе, дізнався, що навчання триватиме два дні по шість годин. Чесно кажучи, до такого я не був готовий. Потім, мене і ще чоловік десять закрили в задушливій кімнатці. Сиділи ми на звичайних офісних стільцях, проте вони були так близько розташовані один до одного, що перебувати там було просто нестерпно. Там ми прочекали ще хвилин двадцять, коли нарешті прийдуть наші "вчителя". Навчання відбувалося в якомусь шаленому темпі. На всі мої запитання або питання майбутніх колег відповідали досить у грубій формі. Звичайно, викладачів можна було зрозуміти, адже це було вже друге їхнє навчання за один день. Розповідали, в основному, як запудрити людині мізки і переконати його прийти на "прекрасну презентацію". В цьому і полягала суть роботи в компанії Bauer. Нарешті, під кінець навчання ми дізналися, що нас очікує іспит за результатами якого і будуть вирішувати - брати нас на роботу чи ні.

Назвати це іспитом було складно. Адже, щоб його завалити потрібно бути, відверто кажучи, людиною недалекого розуму. Дивились лише на вміння користуватися, так званими, запереченнями. Текст в п'ять-шість сторінок, де було вказано, як відповідати на відмови клієнтів, на зразок, як: "Мені нема з ким залишити дитину" або "Я їду". Він не особливо відрізнявся від навчання, тим більше, що були ми в тому ж приміщенні, що і в ті два дні.

5. Зарплата і штрафи

6. Ставлення до роботи.

Що мене в перший час дуже сильно дратувало, так це необхідність починати розмову з фрази: "Здраствуй, друг". Тільки уявіть, що двадцятирічний хлопець звертається до старенької з такою фразою. Звучить дико, чи не так?

Внутрішній регламент проведення розмови з людиною зобов'язував до останнього добиватися його згоди на відвідування презентації. Тому, було багато неприємних випадків. Наприклад, на другий день роботи відбулася розмова з однією жінкою пенсійного віку. Наведу, сподіваюся на свою пам'ять, майже точну цитату цього діалогу:

І подібні розмови повторювалися ще не раз. Мені доводилося переконувати матір, що на презентації вона зможе відпочити від своєї дитини. Інваліда, який не міг дістатися до місця проведення, що може бути він зможе когось знайти, щоб його привезли або ж замовити таксі, адже на цьому заході він зможе відмінно провести час. Під кінець моєї роботи там, я вже радів, коли мене просто посилали або ж кидали трубку.

лояльний → "Мережа солідарності": інструкція для роботодавця → Народ і партія єдині, слава "е.

Як ви вперше потрапили на Антіджоб?

Сайт зроблений Групою Розгніваних Веб-розробників