Постріл »короткий зміст повісті Пушкіна - Новомосковскть переказ онлайн

Про твір

Повість А. С. Пушкіна «Постріл» була написана в 1830 році і увійшла в відомий Болдинский цикл письменника «Повісті Бєлкіна». Розповідь відноситься до літературного напряму реалізм і оповідає про історію дуелі відставного гусара Сільвіо і графа Б ***. Повість складається з двох розділів, в першому оповідач дізнається початок історії від Сільвіо, у другому - її завершення від графа.

Головні герої

Сільвіо - чоловік близько тридцяти п'яти років, служив в гусарів, але пішов у відставку, після чого оселився в бідному містечку. Його найбільшою пристрастю була стрільба з пістолета, багато років жив наміром довести до кінця дуель з графом.

Оповідач - молодий армійський офіцер, який після служби поїхав в село. Від його особи ведеться розповідь у творі, був знайомий з усіма героями повісті.

інші персонажі

Граф Б *** - «чоловік років тридцяти двох, прекрасний собою», противник Сільвіо в дуелі.

Графиня Б *** (Маша) - «красуня», дружина графа Б ***.

Життя армійських офіцерів в містечку *** проходила досить одноманітно і нудно, військові «крім своїх мундирів, не бачили нічого». Єдиним, хто виділявся в їхньому товаристві, був відставний гусар Сільвіо - похмурий чоловік з крутою вдачею і злим мовою, про який офіцери практично нічого не знали. Він завжди щедро приймав військових у себе в будинку, а улюбленим його заняттям була стрільба з пістолета, якою він володів досконало.

В один з вечорів офіцери у Сільвіо сіли грати в карти. Як правило, господар під час гри завжди мовчав, без слів виправляючи помилки гравців в записах. Того разу серед офіцерів перебував новенький, який не знав про звички Сільвіо. Помітивши дії господаря, він розлютився і кинув в Сильвіо мідний свічник.

Розлютившись, господар попросив його піти. Всупереч очікуванням офіцерів, Сільвіо НЕ помстився кривдникові, що похитнуло його репутацію серед військових, але з часом ця історія забулася.

Одного разу Сільвіо прийшов лист, яке він з нетерпінням прочитав, після чого оголосив офіцерам, що йому потрібно терміново виїхати, і він запрошує всіх до себе в гості «в останній раз». Після вечері Сільвіо попросив оповідача, з яким був у дружніх стосунках, залишитися для розмови. На подив співрозмовника, Сільвіо розповів, що не викликав тоді офіцера на дуель, тому що не має права піддавати себе смертельній небезпеці - «шість років тому я отримав ляпас, і ворог мій ще живий».

У молодості, служачи в *** гусарському полку, Сільвіо був «першим буяном в армії». постійно брав участь в дуелях і офіцерських гулянках. Товариші його любили, а командири дивилися на нього як на «необхідне зло». Однак якось до них перевели людини «багатій і знатній прізвища». Він намагався завести з Сільвіо дружбу, однак чоловік, заздрячи успіхам, везінню і статусу новенького, зненавидів його. Якось на балу у польського поміщика Сільвіо посварився з улюбленцем фортуни, той розлютився і дав йому ляпаса.

Дуель призначили на світанку. Кинули жереб, першим випало стріляти супернику. Він вистрілив і потрапив Сільвіо в кашкет. Прийшла черга Сільвіо, однак, розлючений повною байдужістю суперника до того, що відбувається (той в очікуванні пострілу спокійно їв черешню), чоловік опустив пістолет і, сказавши, що не хоче заважати йому снідати, завершив поєдинок.

Після того, що сталося Сільвіо вийшов у відставку і кожен день думав про помсту, і, нарешті, час прийшов. Господар показав оповідачеві лист, що прийшов, в якому говорилося, що «відома особа» - той самий чоловік, незабаром повинен одружитися. Сільвіо їде в Москву, бажаючи побачити, «так байдуже прийме він [суперник] смерть перед своїм весіллям, як колись чекав її за черешнями».

Минуло кілька років. За домашніми обставинами оповідач оселився в «бідній селі Н ** повіту».

Йому було тут дуже самотньо - від нудьги не рятували ні книги, ні спілкування з ключницею, ні бесіди з «гіркими» сусідами. Однак «у другу весну» життя в селі оповідач дізнається, що в скоріше в сусіднє багатий маєток приїжджають господарі - граф і графиня Б ***.

Сусіди взяли оповідача дуже дружелюбно. Під час дружньої бесіди з графом і графинею, оповідач помітив картину, яка «була прострелена двома кулями, устромлений одна в іншу» і, відзначивши влучність стрільця, згадав про свого старого знайомого Сільвіо. Почувши це ім'я, господарі прийшли в хвилювання. Як виявилося, граф був тим самим офіцером, якому Сільвіо багато років хотів помститися за байдужість під час дуелі, а картина є «пам'ятником» їх останньої зустрічі.

П'ять років тому граф одружився, і медовий місяць вони з графинею провели тут, в селі. Якось, після повернення з кінної прогулянки, графу повідомили, що в кабінеті його чекає не побажав представитися чоловік. Дізнавшись в запиленому, зарослий бородою гостя Сільвіо, граф відчув, «як волосся стало раптом на ньому дибки». Сільвіо повідомив, що приїхав закінчити їх дуель і відміряв дванадцять кроків. Граф наказав нікого не впускати. Вийнявши пістолет, Сільвіо, випробовуючи терпіння супротивника, довго зволікав, а після опустив зброю, запропонувавши кинути жереб. На цей раз графу знову випало стріляти першим: «Ти, граф, диявольськи щасливий». - сказав Сільвіо з посмішкою.

Граф вистрілив і потрапив в картину. У момент, коли Сільвіо почав прицілюватися, в кімнату вбігла Маша і кинулася чоловікові на шию. Граф, намагаючись заспокоїти дружину, сказав, що вони зі старим другом жартують. Маша звернулася до Сільвіо, запитавши, чи дійсно це так. «Він завжди жартує, графиня, - відповідав їй Сільвіо; - одного разу дав він мені жартома ляпас, жартома прострелив мені ось цю кашкет, жартома дав зараз на мене промах; тепер і мені прийшла охота пожартувати ... »- і хотів вистрілити в графа, але жінка кинулася до ніг Сільвіо. У сказі граф крикнув їй встати, наказуючи противнику нарешті вистрілити. Однак Сільвіо сказав, що вже задоволений поєдинком, адже побачив сум'яття і боязкість графа. І зі словами «Будеш мене пам'ятати. Даю тебе твоїй совісті »попрямував до виходу, але зупинившись в дверях, майже не цілячись, вистрілив в картину в точності в те місце, куди раніше потрапив граф. Сільвіо поїхав перш, ніж граф встиг отямитися.

З Сільвіо оповідач більше не зустрічався, проте чув, що він «під час обурення Олександра Іпсіланті, був перед загоном етерістов і був убитий в битві під Скулянами».

висновок

Короткий переказ «Пострілу» Пушкіна буде корисний школярам, ​​студентам і всім, хто захоплюється класичною російською літературою.

Тест за повістю

Тест на знання змісту: