Написи на рейхстазі

"Німецькому народу", - такий напис помістили на його фасаді під час Першої Світової війни. У 1945 році на Рейхстазі з'явилися підписи радянських солдатів.

Парламент належить народу. "Dem deutschen Volke" - "Німецькому народу", - написано над входом в Рейхстаг в Берліні. Архітектор Пауль Валло (Paul Wallot) хотів розмістити цю свого роду дарчий напис ще в 1894 році, до відкриття будівлі імперського парламенту на його фасаді, однак зіткнувся з опором німецького кайзера Вільгельма II (Wilhelm II.). Згадка "народу" в цьому контексті йому не сподобалося.

Місце, передбачене для посвячення, більше десяти років стояло пусткою. Лише в розпал Першої світової, коли в 1916 році і депутати від Соціал-демократичної партії погодилися проголосувати за військові кредити, а Німеччина вже неабияк втомилася від війни, кайзер вирішив відповісти широким жестом. Букви відлили модним в ті часи каліграфічним шрифтом уніціал з бронзи двох французьких гармат, узятих під час визвольних воєн 1813-1815 років.

На фасаді Рейхстагу до сих пір знаходяться оригінальні літери - німі свідки підпалу 1933 року, приходу до влади націонал-соціалістів, проведення в постраждалому будинку антисемітських і антикомуністичних виставок типу "Вічний жид" ( "Derewige Jude") або "Більшовизм без маски" ( " Bolschewismus ohne Maske "). Пізніше тут демонструвалися макети "Німеччини" ( "Welthauptstadt Germania") - нової "столиці світу", яку на місці Берліна на замовлення Адольфа Гітлера збирався звести його придворний архітектор Альберт Шпеєр (Albert Speer).

Підпал Рейхстагу послужив формальним приводом для розправи з опозицією і захоплення влади націонал-соціалістами, а його обставини досі остаточно не розслідувані. У підпалі Гітлер звинуватив комуністів, а комуністи - Гітлера. Під час пожежі зал засідань Рейхстагу практично повністю вигорів. Наступний однопартійний "парламент" (тут вже треба поставити лапки), в який увійшли виключно депутати від НСДАП, проводив свої засідання в Кролль-опері (Krolloper) біля Бранденбурзьких воріт. Цей оперетковий "парламент" берлінці уїдливо називали "найбільш високооплачуваним чоловічим хором в світі" ( "höchstbezahlter Männergesangsverein").

Після взяття Берліна

Цікавий факт. Під час пошуку ділянки для будівництва Рейхстагу, на що після прийняття відповідного рішення в 1871 році пішло понад десяти років, депутатам пропонували придбати Кролль-оперу і побудувати будинок на її місці.

Вони кілька разів ставили питання на голосування, але незмінно відкидали цей варіант. Депутати не хотіли, щоб будівля кайзеровского парламенту стояло на місці колишнього розважального закладу.

У роки Другої Світової війни вікна Рейхстагу, який в системі архітектурних та ідеологічних символів диктатури націонал-соціалістів ніякої ролі не грав, замурували. У деяких його приміщеннях фірма AEG налагодила виробництво радіоламп, в інших розмістили військовий лазарет і акушерське відділення берлінської клініки "Шаріте" (Charité).

Протягом першого повоєнного десятиліття будівля, що виявилося в західній частині Берліна, знаходилося в напівзруйнованому вигляді. У 1954 році через загрозу обвалення підірвали залишки купола, хоча, на думку деяких архітекторів, без особливої ​​на то потреби. Незабаром вирішили провести ремонт, проте в умовах розділеної Німеччини не було ясно, з якою метою використовувати будівлю Рейхстагу.

Ремонтні роботи затягнулися до 1973 року. Західнонімецький архітектор Пауль Баумгартен (Paul Baumgarten), який виграв конкурс, відмовився від відновлення купола, а також, що цілком відповідало прагматичному духу 60-х років, видалив безліч різьблених і штукатурних прикрас в стилі неоренесансу і необароко, посилаючись на те, що вони і так сильно постраждали під час війни і поступово руйнувалися після неї.

Написи російською

Стіни всередині облицювали білими панелями, під якими приховали сліди боїв, а також автографи радянських солдатів, таким чином - вільно чи мимоволі - зберігши їх для майбутнього. Колишній зал засідань, який згорів у 1933-му році, відновили, причому, з розрахунком на возз'єднання Німеччини, щоб вистачило місця всім депутатам. У деяких приміщеннях була розміщена історична експозиція, що розповідає про історію будівлі.

У 1971 році держави-переможниці взяли нове Чотиристороння угода по Західному Берліну (Viermächteabkommen über Berlin) про статус цієї частини розділеного міста. У період розрядки напруженості Радянський Союз, США, Великобританія і Франція домовилися про те, що Західний Берлін не є складовою частиною ФРН, але Федеративна Республіка Німеччина отримувала право представляти його інтереси на міжнародній арені, якщо вони не зачіпали стратегічні питання і проблеми безпеки.

Цей договір став на заваді планам проводити деякі пленарні засідання бундестагу в Західному Берліні. Правда, в відремонтованій будівлі Рейхстагу іноді проходили збори фракцій і слухання комісій, на які депутати прилітали з Бонна. Але ці заходи носили, скоріше, символічний характер: вони демонстрували прагнення ФРН об'єднати країну.

Про взяття Рейхстагу в 1945 році відвідувачам і депутатам нагадують написи, зроблені солдатами Червоної Армії. Зараз, завдяки спеціальній реставраційної технології, вони виглядають так, ніби з'явилися тільки вчора. Всі солдатські автографи, виявлені на стінах після зняття "баумгартенской" облицювання, спочатку зафіксували на фото, а потім перевели на німецьку мову.

Частина написів залишили для огляду, частину довелося прибрати під штукатурку, але так, щоб їх зберегти, тобто законсервувати. Написи, що містили нецензурні слова і непристойності, видалили, попередньо погодивши це з українськими дипломатами.

Під час екскурсій по будівлі гіди люблять повторювати історію про перше депутатів, які потрапили до Рейхстагу після переїзду парламенту з Бонна до Берліна. Один з них, побачивши автографи радянських солдатів, подумав, що це свіжі сліди, залишені якимись хуліганами в щойно відремонтованих приміщеннях. Депутат подзвонив в управління справами парламенту, щоб розповісти про це волаюче неподобство, але там йому пояснили походження і сенс цих написів. Відзначимо, що не всім депутатам сподобалася тоді ідея зберегти історичні нагадування, але підтримки вони не отримали.