моя проза

В країні лексикології

Жив собі хлопчик Вова. Навчався він у 6 класі. Звичайний хлопчик. але дуже ледачий. страшенно не любив ходити в школу і вчити уроки.

- Та ще ця контрольна з української мови. Синоніми. Антоніми. -

- Навіщо мені це треба. - міркував він.

- От би стати чарівником. Р-р-аз і все є.

Так він не поспішаючи йшов в школу з працею несучи свій портфель. підкидаючи вгору новим чорним черевиком осіннє листя. І тут йому попалася на очі порожня банку від Спрайт. Він розмахнувся і як дасть по банку ногою. Несподівано банку як бабахне. Все навколо потонуло в диму. Вова присів і закрив очі.

Так він просидів кілька хвилин. поки отямився. Відкриває очі. Ось це так. Сидить він на надувному матраці на красивою зеленій галявині біля величезного синього басейну. сонце світить. спека як в Африці. Коротше. як у казці.

Дивиться. а до нього швидко наближається гарний офіціант в білосніжному костюмі в білих рукавичках.

- Оце житття. Тільки ім'я на бейджик у офіціанта якесь дивне. Антонім. - подумав Вова.

- Добрий вечір. господар!

- Ти. че. Ненормальний. Зараз же ранок!

- Я в своєму розумі. Ні чого не бажаєте. сер. - запитав він.

- Хочу морозива і що-небудь з холодильника попити. -

Через кілька хвилин офіціант з'явився з підносом. І о жах. У вазі для морозива знаходилося щось рідке і гаряче. А в чашці - натуральний окріп. Вова розсердився не на жарт.

- Ти чо зовсім тю-тю. Ти в якій країні народився.

- Що просили. то і приніс. А народився я в чудовій країні Лексикологія.

Ось тут Вову і осінило - «Так ось куди він потрапив. Тепер і ім'я офіціанта йому стало зрозуміло. Що ж тепер робити. Як додому повернутися. «

- Слухай. А ти тут один. - запитав Вова.

- Ні. разом з братом Синонімом.

- А ти мене сховаєш від нього. - схитрував Вова.

- Ти мене потім познайомиш? -

- Прямо. Зараз. пошлі.- сказав офіціант Антонім.

Щасливий Вова в пріприжку побіг слідом за Антонімом. А той повів Вову через весь парк до високого красивого забору і ще вище паркану. кованим воротам. Біля воріт стояв як дві краплі води схожий на офіціанта охоронець. На бейджик було написано «Синонім». Вова впав на коліна і почав благати охоронця випустити його за ворота.

- Миленький. рідненький. любіменькій. золотий ти мій. драгоценненькій випусти мене. будь ласка !-

Охоронець трохи подумавши сказав. «За те. що ти знаєш стільки красивих і ласкавих синонімів. я тебе випущу. Але обіцяй. що надалі будеш серйозно ставитися до вивчення лексикології та вивчення всього могутнього української мови! »

- Обіцяю. зобов'язуюсь. клянусь! - швидко говорив Вова.

Охоронець взяв Вову за руку і наказав закрити очі. Вова слухняно закрив очі. А коли відкрив. то побачив перед собою вчительку Світлану Іванівну. яка тримала його за руку і намагалася підняти на ноги.

- Вова. З тобою все гаразд. Ти не сильно перелякався. Ось хулігани! Сьогодні у мене перший урок у вашому класі. Контрольну по лексикології зможеш написати. -

- Да-а. Світлана Іванівна. Тепер точно зможу!