Корній Чуковський
Корній Іванович Чуковський (справжнє ім'я Микола Васильович Корнейчуков) був відомим українським / радянським поетом, перекладачем, критиком, публіцистом і дослідником літератури. Він відомий, перш за все, своїми дитячими казками, як в поезії, так і в прозі.
Мати Чуковського, Катерина Корнейчукова, український селянин, працювала в якості служниці в будинку батька Корнія, вченого з Харкова. Але, він залишив Катерину, тому що боявся порушити табу свого батька і одружитися на ній. Їй довелося виїхати до Одеси разом з сином і дочкою. Там, Корній пішов в гімназію, але був виключений з п'ятого класу через свого «низького походження». Його мати ледь заробляла достатню суму, щоб вижити і не могла дозволити домашню освіту для свого сина, але він ніколи не здавався і вчився самостійно, оволодівши англійською та французькою мовами і пройшовши всі іспити, Корній отримав атестат.
У 1903 році Чуковський відправився в Лондон в якості кореспондента «Одеських новин», де він навчався і писав про англійській культурі. Після свого повернення він оселився в Харкові, працював в якості літературного критика журналу «Терези». Це був журнал 1904-1909 рр. про літературу, критики і бібліографії. Пізніше, Чуковський почав видавати свій власний сатиричний журнал «Сигнал», але, незабаром був арештований за різку критику уряду.
У 1906 році Чуковський переїхав в фінський селище Куоккала (нині Репино в Ленінградській областіУкаіни), оселився там і жив протягом десяти років. Об'єднані назви "Чуковський" і "Куоккала" стали "Чукоккала", ім'ям, яке він використовував для гумористичного рукописного альманаху, над яким Корній працював до кінця своїх днів.
У 1930 Чуковський працював над багатьма перекладами, а також почав писати свої мемуари. У 1957 році він придбав ступінь доктора наук в галузі лінгвістики, а через п'ять років, почесне звання доктора літератури Оксфордського університету. Як лінгвіст, Чуковський написав книгу російською мовою під назвою «Живий як Життя» (1962), в якій він виступав проти бюрократичних кліше. Він також вивчав теорію перекладу і написав одну з найвпливовіших книг в цій галузі, «Високе мистецтво» (1968).