Як грамотно продати свої мізки, цинічний блог життєрадісного журналіста

Днями зателефонувала знайома, що має до журналістики досить посереднє відношення, але за родом діяльності зобов'язана час від часу цю саму свою діяльність піарити (якщо так можна висловитися про роботу вчителя-вихователя).

- Публікуй там, де грошей більше заплатять, - резюмувала я з позиції людини, що продає свої мізки за гроші останніх років 7.

- Та не в грошах справа. Не треба мені гонорар. А що, якщо інша редакція теж вирішить надрукувати мій матеріал? І що, вийдуть в двох газетах однакові? Не добре!

І справді, недобре.

Таким чином виходить, що всі матеріали, написані для газети, в якій ти офіційно працюєш, належать цій газеті і тільки їй. Журналіст може лише написати на ту ж тему, але для іншої газети. А розповісти про щось зовсім по-іншому можуть далеко не всі. Тому краще не ризикувати, щоб не зіпсувати відносини з роботодавцем. Якщо вже так хочеться заробити, краще брати більше тим і писати більше матеріалів - так би мовити, брати кількістю, а не рерайтом (адже рерайтити себе дуже і дуже важко).

Знайомої я порадила віддзвонитися по іншим редакціям, в які вона занесла свій матеріал, і сказати, мовляв, вибачте, його вже погодилися надрукувати там-то і там-то. Це етичніше за все, тому що якщо жерти в два горла ще можна, то сидіти самій жопой на кількох стільцях буває дуже незручно, а в інших випадках чревате наслідками.

Завжди ваша, Дружина Бунши

Якщо вам сподобалося, додайте цей пост собі на.