Я відчувала, що народжу раніше, материнство - вагітність, пологи, харчування, виховання
Минуло трохи більше восьми місяців після народження синочка і нарешті знайшовся час і сили розповісти вам свою історію. Про мою вагітність ми з чоловіком дізналися, вірніше наші підозри підтвердилися в день весілля. До того моменту затримка була днів п'ять, а щоденні тести зрозумілої відповіді не давали. Друга, така бажана смужка ніяк не проявляється.
За день до весілля в загальній метушні я зуміла заскочити в аптеку і накупила тестів, аж три штуки, все різних фірм. Перевірка призначалася на наступний ранок. Напевно на все життя я запам'ятаю те почуття щастя і неземної радості, коли все три тести показали другу смужку. Цим щастям мені хотілося поділитися з усім світом. Все-таки вагітність це найсвітліше і щасливий час.
Тижнів через два почався токсикоз: процес приготування їжі перетворився на муку, я готувала закривши ніс рушником. Запахи їжі переслідували всюди, а намети з курми гриль я взагалі не переносила, відразу вивертало навиворіт. До 16 тижня токсикоз пройшов, життя стало легше, але ненадовго.
Якось перед новим роком у мене захворів низ живота, біль ставали все сильніше і сильніше, мама з чоловіком хотіли викликати швидку, але перспектива провести свята в лікарні мене не приваблювала. Я наковталася нош-пи і біль вщух. Але скоро все повторилося, на черговому огляді мій гінеколог поставила загрозу викидня і призначила свічки паппаверін, нош-пу, утрожестан і лежати побільше. Напади були кожен день, а де лежати на роботі? Порадившись, про роботу ми вирішили благополучно забути, наша дитина нам був дорожче.
У мене з'явилося багато часу. я відсиплялася, гуляла, Новомосковскла і мені зовсім не було нудно, як передрікали оточуючі. Було так добре і спокійно, я до сих пір ностальгую за тими часами. На 21 тижні ми з коханим чоловіком відправилися на тривимірне узі. Коли на екрані монітора ми побачили нашого пузожітель, маленького чоловічка з великою головою, він так смішно відкривав ротик, хмурився і ховав обличчя в крихітні рученята, у мене від емоцій виступили сльози на очах. Це був дуже сильний і хвилюючий момент для нас, наша перша зустріч. Лікар сказав, що у нас на 100% буде хлопчик, як і хотіли.
Час минав, животик ріс і періодично хворів, але я вже звикла. Поправилася я за всю вагітність на 15 кг і в останні місяці два мені було дуже важко рухатися, гуляти не хотілося. Дратували цікаві погляди оточуючих, з'явився комплекс гніздування, хотілося забитися в затишний куточок, особливо за тиждень-два до пологів.
Пологи були призначені на 08/06/04, але я відчувала що народжу раніше. На питання коли, відповідала що в кінці травня. Стало зрозуміло: як народжувати платно або безкоштовно. Після довгих роздумів і сидіння в інеті було вирішено народжувати за контрактом в пологовому будинку при 7 лікарні або в пологовому будинку №10. Прочитавши відгуки про лікарів цих пологових будинків, я виписала прізвища тих, про кого були тільки позитивні відгуки. 10 закривався на мийку, залишався сьомий.
Мені хотілося, щоб близький і кохана людина був зі мною на пологах. Ми з чоловіком вирішили що народжувати підемо разом, але тільки на період сутичок, допускати його на самий момент мені не хотілося, все таки це не естетичне видовище.
Йшла 37 тиждень. 18 травня ми поїхали укладати контракт, напередодні вночі у мене так болів живіт, що я взагалі не спала. Знову проклятий тонус, скоріше б народити думала я. Коли ми їхали, де всередині мене було відчуття, що я їду народжувати. На місці з цікавлять мене лікарів виявилася Дікова Інна Борисівна, приємна молода жінка. Ми пішли на консультацію, все обговорили, Інна Борисівна запропонувала мене оглянути, поки чоловік буде оформляти папери. Я видерлася на крісло. Так у тебе розкриття почалося, додому я тебе вже не відпущу, порадувала мене Інна Борисівна. Поспостерігайте пару годин в родблоке, спробуємо зупинити, якщо вийти полежати в патології, рано тобі народжувати. А якщо не вийде? - із завмиранням серця запитала я. Якщо не вийде, значить сьогодні народжуємо.
Перспектива провести час до пологів в патології мене сильно пригнічувала. Ошелешений чоловік був відправлений за речами, (добре тривожний чемоданчик був зібраний заздалегідь), а я сиділа одна в холі пологового будинку і подумки благала нашу дитину народитися сьогодні. І ось приймальне відділення, мене поголили моїм верстатом. клізму робити не стали, адже невідомо народжу я сьогодні чи ні. Проводили в родблоке, ось тут на мене найшло відчай і страх. Все навколо стогнуть, кричать. Обстановка ще та. Я присіла на край ліжка, чекаючи лікаря.
Прийшла Інна Борисівна, вколола препарат, який повинен був або посилити сутички, або звести їх нанівець. Мене підключили до кардіомоніторинг .Я лежала годину, слухала биття серця своєї дитини і дивилася на діаграму, судячи з усього сутички слабшали. Через годину прийшла Інна Борисівна, оглянула мене на кріслі, виявилося розкриття 5 см, а сутичок майже немає. Вирішили проколювати міхур, це означає я сьогодні пику - зраділа я. Коли я побачила величезну голку, крісло заходило піді мною ходором. Лікар проколола міхур, трохи неприємно, але найважливіше що води були чисті.
Інна Борисівна зателефонувала чоловікові: приїжджай, Кирило, ми народжуємо. Дівчина в сусідньому боксі стогнала і корчилася від болю. Я подумала, невже це так боляче, все кричать, а мені хоч би що. Мені поставили крапельницю, щось вкололи, сутички стали посилюватися і на той час як приїхав чоловік мене вже ковбасило по повній. Я стогнала і звивалася, вцепляются чоловікові в руку і до крові дряпала. Пройшов десь годину. Сутички стали йти з інтервалом у дві хвилини. Страшенно хотілося пити, але не можна було.
Тут мене скрутило так, що я закричала. Прийшла акушерка, давай говорить ми тебе тугіше. Чоловіка вигнали. Почалися потуги, я не думала що це буде так боляче, у мене було відчуття що я зараз порву, я ніколи не думала що вмію так кричати. Адже знала що не можна і все одно кричала. Покликали лікаря, мене перевели на крісло. Я вчепилася в ручки і на рахунок 1-2-3 треба було тужитися. На раз я тужилась, на два гірше, на три орала від болю. Оля. зберися, від тебе залежить скільки тобі тут мучитися 10 хвилин або 2 години. 2 години прозвучали як вирок, але у мене все одно погано виходило. Лікар взяла мою руку і поклала на голову дитини, яка вже народилася. Це було стимулом і я з останніх сил стала тужитися і через хвилину народився мій малюк. Хлопчик, 2990, 49см. Тут же я відчула, як з мене виливається море крові. Яке ж полегшення я відчула, просто неземне.
Плацента народилася легко і швидко. Мені запропонували на неї подивитися, але я чомусь в жаху замахала руками і відмовилася. Малюка обробляли, він тихенько попискував, поставили 8/9 по Апгар. Покликали новоспеченого батька, він трохи потримав сина на руках і його попросили вийти поки мене будуть обробляти. Мене оглянули, виявився розрив шийки матки і мене будуть зашивати. Це виявилося навіть болючіше, ніж народити, я знову орала, а мій синочок переживав за мене і теж розплакався.
Нарешті то мої муки були в минулому, мене накрили простирадлом, між ніг поклали синочка .Нас повезли в палату. Мене трясло, як у лихоманці і було відчуття шаленого щастя і божевільної втоми, що все позаду. Народила я швидко за 3,5 години.
Перша ніч була жахливою, син плакав, у мене все боліло, а малюк не бажав спати. Я просиділа години три, давши синові груди, коли її забирала син плакав. Прийшла медсестра, порадила лягти спати з малюком, сказала що дітки люблять спати з мамами. їм так спокійніше. Я поклали синку до себе, відповзла на край ліжка, щоб не дай Бог не зачепити і так ми заснули. До самої виписки ми щоночі спали разом. Палата у мене була окрема, але мені було не нудно, так весь час була зайнята сином. На їжу взагалі уваги не звертала, крейди що дадуть.
Спасибо большое Диков Інні Борисівні, акушерці Наташі і всій бригаді, другого буду народжувати там же. Усім майбутнім мамам бажаю легких пологів, здорових діточок і уважних лікарів.