Генрі Каттнер - робот-зазнайка (авторський збірник) - стор 1

А як же ще? [1]
(Переклад Т. Торез)

Коли приземлилося літаюче блюдце, Мігель і Фернандес стріляли один в одного через галявину, не проявляючи особливої ​​влучності. Вони витратили кілька зарядів на дивний літальний апарат. Пілот виліз і попрямував по схилу до Мігелю, який під ненадійним прикриттям кактуса, проклинаючи все на світі, намагався якнайшвидше перезарядити рушницю. Він ніколи не був хорошим стрільцем, а наближення незнайомця зовсім його доконала. Не витримавши, він в останній момент відкинув рушницю, схопив мачете і вискочив з-за кактуса.

- Помри ж, - сказав він і замахнувся.

Сталь блиснула в яскравих променях мексиканського сонця. Ніж відскочив від шиї незнайомця і злетів високо в повітря, а руку Мігеля наче пронизало електричним струмом. Як і осиного свиснула куля, послана з іншого кінця галявини. Він долілиць упав на землю і відкотився за великий камінь. Тоненько пискнула друга куля, і на лівому плечі незнайомця спалахнув блакитний вогник.

- Estoy perdido, [2] - пробурмотів Мігель.

Він уже вважав себе загиблим. Притиснувшись всім тілом до землі, він підняв голову і загарчав на ворога. Але незнайомець не виявляв ніякої ворожості. Більше того, він навіть не був озброєний. Мігель пильним оком оглядав його. Дивно він одягнений. На голові - шапка з блискучих блакитних пір'їнок. Під нею - обличчя аскета, суворе, невблаганний. Він худий і високий - футів, напевно, сім. Але ніякої зброї не видно. Це додало Мігелю хоробрості. Цікаво, куди впало мачете? А втім, рушниця валялося поблизу. Незнайомець підійшов до Мігелю.

- Вставайте, - сказав він, - давайте поговоримо.

Він прекрасно говорив по-іспанськи, тільки голос його лунав наче у Мігеля в голові.

- Я не встану, - оголосив Мігель. - А то Фернандес мене вб'є. Стрілець-то він нікудишній, але я не такий дурень, щоб ризикувати. І потім, це нечесно. Скільки він вам заплатив?

Незнайомець строго подивився на Мігеля.

- Ви знаєте, звідки я? - запитав він.

- А мені наплювати звідки ви, - пробурчав Мігель, витираючи піт з чола. Він покосився на сусідню скелю, за якою у нього був захований бурдюк з вином. - Не інакше як з los Estados Unidos [3] зі всякими вашими літальними машинами. Вже будьте певні, дістанеться вам від уряду.

- Хіба мексиканський уряд заохочує вбивство?

- А наш спір нікого не стосується. Головне - вирішити, хто господар води. Ось і доводиться захищатися. Цей cabro'n [4] з того боку все намагається прикінчити мене. Він і вас найняв для цього. Бог покарає вас обох. - Тут його осінило. - А скільки ви візьмете за те, щоб вбити Фернандеса? освеломілся він. - Я можу дати три песо і козеня.

- Всякі чвари повинні бути припинені, - сказав незнайомець. Зрозуміло?

- Тоді підіть скажіть про це Фернандес, - сказав Мігель. Втолкуйте йому, що права на воду тепер мої. І нехай забирається по-доброму.

Він втомився дивитися на високого незнайомця. Але варто було йому злегка повернути затерплу шию, як в ту ж мить куля прорізала непорушний розпечене повітря і смачно впала в кактус. Незнайомець пригладив пір'ячко на голові.

- Спочатку я закінчу розмову з вами, - сказав він. - Слухайте мене уважно, Мігель.

- Звідки ви знаєте, як мене звуть? - здивувався Мігель, перекочуючись з живота на спину і обережно сідаючи за каменем. - Значить, я вгадав: Фернандес вас найняв, щоб мене вбити.

- Собачий син, - вилаявся Мігель.

У незнайомця злегка роздулися ніздрі, але він залишив випад без уваги.

- Я прибув з іншого світу, - сказав він, - мене звуть ... - Мігелю здалося, що він сказав щось на кшталт Кетзалкотл.

- Кетзалкотл? - іронічно перепитав Мігель. - Ще б пак. А мене звуть Святий Петро, ​​у якого ключі від неба.

Тонке бліде обличчя Кетзалкотла злегка почервоніло, але він стримався і продовжував спокійно:

- Послухайте, Мігель. Подивіться на мої губи. Вони не рухаються. Мої слова лунають у вас в голові під дією телепатії, ви самі переводите їх на зрозумілу нам мову. Моє ім'я виявилося занадто важким для вас. Ви перевели його як Кетзалкотл, але мене звуть зовсім по-іншому.

- De veras? [5] - сказав Мігель. - ім'я не ваше, і з'явилися ви не з того світу. Norteamericanos [6] ніколи не можна вірити - кляніться якими хочете святими.

Кетзалкотл знову почервонів.

- Я прийшов сюди для того, щоб наказувати, - сказав він, - а не для того, щоб сперечатися з усякими ... як ви думаєте, Мігель, чому ви не змогли вбити мене вашим мачете? Чому кулі не завдають мені шкоди?

- А чому ваш літальний апарат літає? - знайшовся Мігель. Він дістав кисет і став скручувати цигарку. Потім виглянув з-за каменя. - Фернандес може підкрастися до мене непомітно. Краще я візьму рушницю.

- Залиште його, - сказав Кетзалкотл, - Фернандес вас не зачепить.

Мігель зло розсміявся.

- І ви не чіпайте його, - твердо додав Кетзалкотл.

- Ага, значить, я ніби як підставлю іншу щоку, а він відразу вліпить мені кулю в лоб. Ось якщо він підніме руки вгору нехай же до мене через галявину, я повірю, що він хоче закінчити справу миром. Та й то близько його НЕ підпущу, тому що за спиною у нього може виявитися ніж, сеньйор Кетзалкотл.

Кетзалкотл знову пригладив пір'ячко і насупився.

- Ви обоє повинні припинити цю суперечку, - сказав він. - Нам доручено стежити за порядком у Всесвіті і встановлювати мир на тих планетах, які ми відвідуємо.

Кетзалкотл сердито відкинув камінчик блискучим металевим носком свого черевика. - Зрозумійте ж. - Він подивився на незасвічену сигарету, що стирчить у роті у Мігеля. І раптом підняв руку - розпечений промінь від кільця на його пальці запалив кінчик сигарети. Мігель відскочив, вражений. Потім він зробив затяжку і кивнув. Розпечений промінь зник.

- Muchas gracias, senor, [9] - сказав Мігель.

Кетзалкотл посміхнувся безбарвними губами.

- Мігель, - сказав він, - як по-вашому, може norteamericano зробити таке?

- Ніхто з живучих на Землі не може цього зробити, і ви це прекрасно знаєте.

Мігель знизав плечима.

- Бачите он той кактус? - запитав Кетзалкотл. - Я можу знищити його в одну секунду.

- Я вам вірю, сеньйор.

- Можу, якщо хочете знати, знищити всю вашу планету.

- Ну да, я чув про атомну бомбу, - ввічливо відповів Мігель. - Але чого ж ви тоді турбуєтесь? Весь спор-то через якогось нещасного колодязя ...

Повз просвистіла куля. Кетзалкотл сердито потер кільце на своєму пальці.