Чому люди часом не цінують те, що мають і тільки втративши, починають цінувати

Так це так і є по життю, що маємо не бережемо, втративши плачем.Почему так? Ми звикли що життя диктує свої умови ми поспішаємо поспішаємо йти в ногу з часом в ногу з прогрессом.І перестаємо помічати радості життя, той же світанок або захід , перші ніжні листочки на дереве.а якщо людина втрачає зір, як він це починає ценіть.Ілі ви живете поруч з людиною якого колись любили всією душею, але з часом ваші почуття прітупілісь.ви перестали цінувати те що маєте ми звикли брати від життя , від коханої людини, але не вміємо віддавати взамін . Або наші батьки, ми звикли що вони нас виростили і завжди дбали і переживали за нас, приймаємо це як буденність, чи не поспішаємо їх відвідати або зателефонувати сказати їм добре слово.Но коли вони йдуть від нас в інший світ розуміємо як багато ми їм не додали . Ось тому напевно коли втрачаємо близьких людей або своє здоров'я то починаємо це понімать.Ето все наша буденність, все наша суєта жізненная.А треба просто зупиниться і просто озирнутися кожному з нас зазирнути в свою душу і дущу близьких вам людей.Спасібо за питання з задоволенням на нього відповідала!

Ми люди звикли не цінувати те, що маємо бо сприймаємо це за належне не замислюючись про те що ніщо не вічне.

В основному і в більшості так і буває! Незнаю чому так відбувається, у мене особисто не було такого ніколи і тому важко судити що-небудь! Але знаю одне, що ПОТРІБНО ЦІНУВАТИ, ЛЮБИТИ, І БУТИ РАЗОМ, ЯКЩО КОХАЙТЕ ОДИН ОДНОГО! А ВТРАЧАТИ НУ НАВІЩО? А ПОТІМ ЩЕ До того ж ШКОДУВАТИ ПРО ЦЕ! НЕ НУ багато людей роблять ПОМИЛОК НУ МОЖНА Ж ЯК ТО все узгодили, ЯКЩО НЕ ВСЕ ТАК І втратив!