Життя є сон », короткий зміст п’єси Кальдерона

Одягнена в чоловічий одяг Росаура і шут Кларін знаходять серед диких скель в'язницю принца Сехисмундо. Почувши голос в'язня, пара лякається і хоче бігти, але жалість до людини, закутого в ланцюги, бере своє, і герої залишаються на місці. Перед ними з'являється Сехисмундо. Принц запитує небо про те, в чому полягає його гріх? Герой вважає, що він прогнівив Бога вже одним тим, що народився. При цьому він усвідомлює, що інші створення теж не уникли цієї долі, але карає небо тільки його одного. Принц порівнює себе з птахом, звіром, рибою і струмком і не перестає дивуватися, чому їм дана свобода, а йому - ні? Дізнавшись, що його підслуховують, Сехисмундо на початку хоче вбити Росаури, але потім щадить її. Свою жорстокість принц пояснює життям, проведеної в неволі. Вежа, в якій він укладений, для нього - і колиска, і могила. До кінця монологу герой зізнається, що не може відвести погляд від дівчини. Росаура намагається втішити його, кажучи про те, що її життя також сповнена нещасть.

Розповідь дівчини переривається появою старого тюремника Клотальдо з солдатами. Сехисмундо замикають в башті. Дівчина вручає тюремникові шпагу, в якій він дізнається зброю, віддане прекрасної Віоланте. Клотальдо опиняється перед складним вибором: врятувати йому рідного «сина» або, як личить вірнопідданих, відвести його до Королю, щоб той вирішив долю злочинця, який порушив державний заборона і який вторгся на заборонену територію.

У Королівському Палацу, в Полонії (Польщі) герцог Московії, Астольфо, марнує компліменти двоюрідної сестри - інфанті Естрелья. Дівчина не вірить його красивим словам, але все одно любить його. Король Басиліо, дядько Астольфо і Естрелья, розповідає передбачуваним спадкоємцям про народження свого сина Сехисмундо. Воно супроводжувалося смертю матері і затемненням сонця. Зірки віщували дитині долю жорстокосердого тирана, і батько вирішив укласти його в темницю, оголосивши всім, що син помер. В даний час Басилио кається у своєму вчинку і хоче перевірити, чи зможе людська воля протистояти зіркам? Росаура і Кларін - прощені. Сехізмундо дають настоянку блекоти з маком, після чого він прокидається в розкоші і багатстві царського палацу.

Новоявлений принц насамперед вирішує позбавити життя Клотальдо. Тюремник винен перед ним в тому, що приховав від нього знання про приналежність до можновладців. Старий дивом уникає смерті. З двоюрідним братом Астольфо Сехисмундо поводиться нечемно, не визнаючи в ньому рівню. Слугу, який посмів суперечити його несправедливим наказам, він вбиває, скинувши з балкона в море. Батька Сехисмундо ненавидить за те, що той позбавив його волі і відняв царську велич, яке належало йому по праву народження. Вдруге зустрівшись з Росаури, принц зазіхає на її честь. Клотальдо намагається допомогти дочці, Астольфо заступається за Клотальдо. Сехисмундо в пориві люті бореться з герцогом Московії і каже батькові, що хоче помститися йому за всі пережиті приниження.

Естрелья просить Астольфо повернутися до тієї, чий портрет він носив на собі. Герцог Московії обіцяє віддати їй зображення і назавжди забути про минуле кохання. Естрелья просить Росаури забрати портрет замість неї. Дівчина обманним шляхом заволодіває своїм зображенням. Астольфо і Естрелья сваряться.

Сехисмундо прокидається у в'язниці. Клотальдо переконує його, що життя в палаці була звичайним сновидінням. Солдати, які бажають звільнити Сехисмундо, помилково приймають за нього блазня Кларін. Звільнений солдатами принц думає, що знову спить, але вирішує прожити цей сон до кінця по-доброму. Він йде війною на Астольфо. Тим часом, Росаура просить Клотальдо помститися за зганьблену честь. Врятований герцогом Московії, благородний Клотальдо не може його вбити. Росаура вирішує сама помститися за себе. Вона просить допомоги у Сехізмундо. Принц перемагає свого батька - короля Басиліо, але не вбиває його, а, як вірний син, виявляє шану. Астольфо він наказує одружитися на Росаури, сам бере в дружини Естрела. Клотальдо визнає дівчину своєю дочкою.