Всім просто наплювати

- Та всім просто наплювати, що у тебе проблеми в школі і в житті. НА-ПЛЕ-вати. Твої батьки вічні п'яниці, ти погано вчишся. Ти нікому не потрібна.
- Але.
- Заткнись, коли з тобою розмовляє учитель!
Я зі сльозами вибігла з класу. Хоча все те, що сказав цей молодий ублюдок, було правдою. Як би там не було сумно.

Я стояла на порозі своєї квартири. З неї долинали крики і дзвін розбитого посуду. Чергова п'яна сварка. Я глибоко зітхнула і увійшла в квартиру. Смерділо алкоголем і сушеної тріскою. Крики припинилися. Батьки зі сказом подивилися на мене. Мабуть, я знову порушила душевний "спокій". Тут "мама" зі злістю промовила:
- Сходи, купи нам випити. Гроші на столі.
- Досить! Припиніть це! Були нормальні люди, а зараз ким стали? П'яницями і алкоголіками! Мені на вулицю вийти за вас соромно! - закричала я.
- Ах ти, невдячна тварюка! Зараз ти в мене отримаєш. - "батько" взяв ніж і підійшов до мене. Але не встиг він замахнутися, як ніж виявився у нього в животі. Я схопила ніж, витягла його з живота "тата" і замахнулася на "маму". Ніж потрапив точно в серце.

Пролунав дзвінок. Я поспішно почала перетягувати трупи в перший-ліпший темний куток і, тримаючи напоготові ніж глянула у вічко. За дверима стояв мій учитель. Прийшов, як завжди, обзивати мене ідіоткою і йолопом, та давати поради по жорсткому вихованню. Що ж, сьогодні я дам йому раду. Останній в його житті.

Учитель по-хазяйськи увійшов. Я з люттю і німий злістю глянула на нього. В його очах відбився страх і він почав повільно задкувати назад. Нарешті він зовсім затиснув в кут і тоді я дістала з-за спини ніж. Тепер в його очах відбивався тваринний жах. Як це мило. Я посміхнулась.

- Тепер я можу помститися тобі. За все, що ти зробив. За все, що ти говорив.

- На допомогу? Що ж ти раніше то не кликав?
Я взяла його за комір і підтягла до вікна.
- Ось тепер можеш покричати, клич на допомогу. Давай!
- На допомогу - прохрипів він.
- Голосніше!
- На допомогу!
- Ще голосніше!
- НА ДОПОМОГУ.
- А тепер, тс-с-с. Ти бачиш кого небудь, хто біжить на допомогу до тебе?
- Н-н-ні.
- Я також не бачу. А знаєш чому? Всім просто наплювати. Ти просто нікому не потрібен.

Я, посміхаючись, почала різати йому горло. До чого ж це було приємно, бачити, як хтось помирає. Помирає через тебе. І до чого ж приємно розуміти, що на цю людину всім абсолютно наплювати.