Ська - центральна бібліотека міста Алчевська

Алчевська Христина Данилівна

У своїх спогадах Христина Данилівна писала: «Батько мій був учителем повітового училища, а мати внучки господаря Молдавії - Гика. Вона зробила те, що за старих часів називалося mesallianse: дочка заслуженого генерала, героя дванадцятого року, що отримала блискучу освіту в Смольному інституті, що володів великими коштами і чудовим голосом (під час перебування свою в Смольному вона співала навіть кілька разів при дворі), вона принесла це в дар скромному вчителю, вирізнялася з-поміж надзвичайною красою і незвичайним розумом. Я обожнювала мою матір, як істота любляче, поривчастий, зі світлим розумом і даром «привертати серця людей».

Незвичайні здібності дівчинки, велике бажання здобути освіту було сильніше гніву батька. Стоячи під дверима, вона слухала уроки читання, які давав її братам приходить з цією метою семінарист, виконувала самостійно їх домашні завдання.

Завдяки постійному самоосвіти Христина Данилівна мала глибокі та ґрунтовні знання багатьох дисциплін, прекрасно знала вітчизняну і зарубіжну літературу, прагнула застосувати свою енергію і знання з користю для суспільства, а книги на все життя стали основою її самоосвіти.

У 1850 році, коли їй було дев'ять років, батька перевели на роботу в Олександрія, де і пройшли юні роки Христини. У 12-13-річному віці у дівчинки з'являються акторські здібності, вона виступає на сцені домашнього театру. Драматичні здібності, мабуть, перейшли до Христині Данилівні від матері, Аннети Вуіч. Є цікаві відомості про представників цього прізвища. Виявилося, що вчитель одного з міст у південній Австрії, Іоаким Вуіч, вважається «батьком сербського театру». Він становив театральні трупи і давав вистави по різних містах Сербії, знайомлячи глядачів з кращими творами європейської літератури. Народився він в 1772 році і міг бути родичем її матері, Христина Данилівна могла і не знати про це.

Юність Христини (1857-1859 рр.) Збігається з пожвавленням політичного життя вУкаіни, виникненням таємних політичних товариств, які ставили за мету зміну пануючого ладу.

Коли Христині виповнилося 16 років, померла її мати. Полегшувало горе дівчини читання, яке врешті-решт і призвело її до гуртків, де велися небезпечні розмови, Новомосковсклась заборонена література.

Потай від батька дівчина діставала книги, журнал Герцена «Колокол», куди писала під псевдонімом «українка», одного разу навіть надрукувала свої вірші в «Північної бджолі».

У 1862 р Христина Данилівна Журавльова та Олексій Кирилович Алчевський одружилися і невдовзі переїхали до Харкова.

На цій фотографії Христина в українському костюмі зображена разом з чоловіком Олексієм Алчевським, своїм батьком «деспотом-учителем» (в центрі) і старшими братами. Хто жінка, що сидить праворуч, невідомо, але це не мати Аннета Вуіч, так як вона померла, коли Христині було 16 років.

Алчевський в ці роки очолював Харківську громаду «Громада». Її члени сприяли просвіті населення, відкривали безкоштовні школи, видавали дешеві популярні книги - «Метелики», організовували лекції, шевченківські вечори, зустрічі з театральними групами, концерти. Христина Данилівна Алчевська була серед них єдиною жінкою, її називали гетьманшею. У 1869 р коли в Харкові було створено Товариство поширення грамотності серед народу, вона зі своїми колегами увійшла до його складу.

У Харкові Христина Данилівна стала викладати в недільній школі Товариства грамотності, але пішла звідти, так як її не всі там влаштовувало: «Начальниця - жінка вельми недалека, головною її турботою було питання:« Де поставити шафу? ». Зборів були нудними, вчительки мовчали, начальниця говорила, що прийде в голову ... Склад вчительок не менше невдалий - одна вчила тільки в рукавичках і під вуаллю, інша працювала тільки заради своїх дітей, третя дозволяла собі обзивати учениць «дурками». Все це було мені боляче, але я намагалася не падати духом ... Після зборів, на якому один педагог С. висловився про непридатність жінок-викладачок і про необхідність їх замінити учнями педкурсов, я відповіла, що ми створимо школу і доведемо, що жінка здатна працювати ... Я відмовилася працювати в недільній школі Товариства грамотності ».

Христина Данилівна Алчевська, 1862 рік

Офіційного права на викладацьку діяльність у Алчевської не було через відсутність диплома, тому вона працювала нелегально. Лише згодом, склавши іспити з української мови, математики та Закону Божого, вона отримала диплом, а з ним і право викладання.

До 1896 році школа знаходилася в приміщенні 1-го повітового училища, потім побудували власне приміщення. Земля, де повинна була побудована школа, належала дворянину, надвірного радника Івана Григоровича Касперова. Алчевська Х.Д. на своє ім'я (тому що школа не мала тоді свого юридичної особи) купила у нього це дворове місце для Недільної приватної жіночої школи. У 1896 р по безоплатно зробленому проектом академіка архітектури А. Н. Бекетова спеціальний будинок для цієї школи було побудовано. Це була в той час єдина недільна школа, яка перебувала у власному приміщенні.

Закладка недільної школи 22 травня 1895 року

Недільна школа Х.Д.Алчевской

Христина Алчевська в колі слухачів своєї школи

При вході на першому поверсі знаходився просторий хол для прогулянок під час перерви. Навколо холу розміщувалися п'ять класів і гардеробна для вчителів. У неділю ці класи були зайняті ученицями-підлітками, а в будні дні в трьох з них працювала міська школа. На другому поверсі розташовувалися класи для дорослих учениць. Найбільша кімната верхнього поверху була залом для бесід вчителів з дорослими ученицями, для зібрань і шкільних свят. Поруч із залом розміщувався музей наочних посібників та учнівська бібліотека. На антресолях знаходився кабінет лікаря, в підвалі - роздягальня для учениць, приміщення для сторожів і господарські служби.

Урок читання в Харківській приватній жіночій недільній школі проводить Х. Д. Алчевська

Вся багата і процвітаюча сім'я Алчевських жила інтересами недільної школи: старша дочка і невістка Христини Данилівни викладали в школі, син завідував господарською частиною.

Алчевська Х.Д. з ученицями недільної школи, Харків

Харківська жіноча недільна школа стала зразком освітніх установ такого типу. Школа Х. Д. Алчевської не просто навчала. Це було просвітництво, пов'язане з моральним вихованням, з впровадженням не тільки нових педагогічно методів, але і норм поведінки, принципово відмінних від встановлених в казенних школах.

За сприяння Алчевської недільні школи виникли у багатьох містах України іУкаіни.

У 1900 р Христина Данилівна і колектив вчителів її школи випустили «Книгу для дорослих». Вона використовувалася у всіх недільних школах і витримала 13 видань.

У 1878 році Алчевські приїхали в щойно куплену у поміщика Олексіївку Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії (тепер Луганська область).

В окрузі не було жодної народної школи, тому Алчевська вирішила на власні кошти побудувати однокласну земську школу і навчати грамоті місцевих жителів, які з радістю зустріли цю новину.

Школа в Олексіївці, відкрита Алчевської Х.Д.

Школа в Олексіївці, в даний час тут музей Б.Д.Грінченка

Ця подія і свої педагогічні погляди і досвід вона висвітлила в роботі «Історія відкриття школи в селі Олексіївка Михайлівській волості» (1881 р): «Мені здається, що в житті моєї я ніколи не була присутня при такому торжестві, як сьогодні. Хотіла заснути і не можу - перед очима все та ж картина: священик в світлій рясі з хрестом в руках, за ним юрба дітей, веселих, ошатних, за ними юрба народу, благоговійно йде за всією цією процесією. Народ зібрався з усіх навколишніх сіл, і всі вони знали, який ціною купила я це торжество, і прийшли порадіти моєї радості. ».

Перші учні Алчевської Х.Д. в алексеевской школі

Х. Д. Алчевська з селянами с. Олексіївка Михайлівській волості Слов'яносербського повіту

Щоліта приїжджала Х. Д. Алчевська на свою дачу в Олексіївку і в глибині саду Новомосковскла селянам книги.

Вся діяльність Христини Данилівни була взірцем служіння своєму народу, освіті якого вона віддала майже шість десятиліть свого життя. Її педагогічна діяльність отримала всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти (Франція, 1899 г.). На виставках в Москві, Нижньому Новгороді, Парижі, Антверпені, де висвітлювався педагогічний досвід Алчевської, їй присуджувалися вищі нагороди. У 1910 році її обрали віце-президентом Міжнародної ліги освіти, вона була членом багатьох українських і зарубіжних освітніх товариств

Прогресивна громадськість широко відзначала 50-річчя педагогічної діяльності Христини Данилівни Алчевської. Вона отримала понад 500 привітань, в тому числі від 64 недільних шкіл, а також від педагогів, випускників, громадських діячів, працівників редакцій педагогічних журналів і газет.