Що потрібно робити зі знайденими чужими речами згідно шаріату ан-Ніса - мусульманський жіночий портал

Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятух!

Якщо людина знайшла на дорозі, вулиці або в публічному місці якусь річ, йому заборонено брати її, щоб залишити собі. Подібним чином, якщо у нього вдома були гості, і після відходу гостей він виявив, що хтось залишив у нього свої речі, йому заборонено залишати це майно собі. Якщо людина піднімає загублену річ, він повинен робити це з наміром знайти її власника і повернути йому його майно.

Якщо людина знаходить чиюсь річ і залишає її там, де знайшов, не чіпаючи її, на ньому не буде гріха. Однак, якщо є небезпека, що якщо він не візьме її, хтось інший може забрати її і привласнити, на ньому лежить обов'язок (ваджіб) підняти цю річ і віддати власнику.

Як тільки людина доторкається до загубленої речі, він стає відповідальним за пошук її господаря. Якщо він піднімає цю річ і повертає назад на те саме місце, де він знайшов її, або забирає її з того місця, не намагаючись знайти її господаря, на ньому буде гріх, незалежно від того, знайшов він цю річ в безпечному місці (де немає небезпеки, що хтось інший забере її) або він знайшов її там, де її може взяти хтось ще. Іншими словами, як тільки людина чіпає або бере в руки чуже майно, він вже не може покласти його назад на те саме місце, він відповідає на нього і повинен знайти його власника.

Якщо людина активно займається пошуками господаря майна, але не знаходить власника, і немає надії, що він знайдеться, то йому слід віддати це майно на благодійні цілі. Якщо він бідний, він може забрати цю річ собі. Якщо після того, як людина віддасть втрачене майно на благодійність, але раптом з'явиться її власник, потрібно буде дати йому компенсацію за втрачену річ. Якщо власник задовольниться тим, що його майно віддали на благодійні цілі, йому буде за це нагорода іншааллах (1).

А Аллах знає краще.

Аршад Алі, студент Даруль-ІФТА, Тринідад,

Перевірено і схвалено муфтієм Ібрагімом Десаї

[1] Бехішті Зевар (Райські візерунки)

المحيط البرهاني في الفقه النعماني (5/433)

يجب أن يعلم بأن التقاط اللقطة على نوعين: نوع من ذلك يفترض وهو ما إذا خاف ضياعها, ونوع من ذلك لا يفترض وهو ما إذا لم يخف ضياعها ذلك ينافي أخذها, أجمع عليه العلماء, فاختلفوا فيما بينهم أن الترك أفضل أو الرفع, ظاهر مذهب أصحابنا أن الرفع أفضل; لأنه لو لم يرفع هو ربما تصل إليها يد خائنة, وبعض المتقدمين قالوا: الترك أفضل; لأن صاحبها يطلبها في المكان الذي سقطت منه, فإذا تركها وصل إليها يد المالك, ومن العلماء من قال: إن كان .... .... يأمن على نفسه الخيانة, فالرفع أفضل, وإن كان فاسقا لا يأمن على نفسه الخيانة فالترك أفضل, ثم ما يجده الرجل ......... .... أن صاحبه لا يطلبه كالنورة في مواضع مختلفة, وكقشور الرمان في مواضع متفرقة, وفي هذا الوجه له أن يأخذها وينتفع بها ................ وجدها في يده بعدما جمعها, فله أن يأخذها, ولا يصير ملكا للآخذ, هكذا ذكر شيخ الإسلام خواهر زاده, وشمس الأئمة السرخسي في شرح كتاب اللقطة وهكذا ذكر القدوري في «شرحه» في المسائل المنثورة من «كتاب الحظر» والإباحة

الفتاوى الهندية - ط. دار الفكر (2/289)

كتاب اللقطة هي مال يوجد في الطريق ولا يعرف له مالك بعينه كذا في الكافي التقاط اللقطة على نوعين نوع من ذلك يفترض وهو ما إذا خاف ضياعها ونوع من ذلك لا يفترض وهو ما إذا لم يخف ضياعها ولكن يباح أخذها أجمع عليه العلماء واختلفوا فيما بينهم أن الترك أفضل أو الرفع ظاهر مذهب أصحابنا رحمهم الله تعالى أن الرفع أفضل كذا في المحيط سواء كانت اللقطة دراهم أو دنا نير أو عروضا أو شاة أو حمارا أو بغلا أو فرسا أو إبلا وهذا إذا كان في الصحراء فإن كان في القرية فترك الدابة أفضل وإذا رفع اللقطة يعرفها فيقول التقطت لقطة أو وجدت ضالة أو عندي شيء فمن سمعتموه يطلب دلوه علي كذا في فتاوى قاضي خان ويعرف الملتقط اللقطة في الأسواق والشوارع مدة يغلب على ظنه أن صاحبها لا يطلبها بعد ذلك هو الصحيح كذا في مجمع البحرين ولق طة الحل والحرم سواء كذا في خزانة المفتين ثم بعد تعريف المدة المذكورة الملتقط مخير بين أن يحفظها حسبة وبين أن يتصدق بها فإن جاء صاحبها فأمضى الصدقة يكون له ثوابها