Релігія і свобода совісті - інформація стор

IV. Свобода вибору релігії і віросповідання.

1. У чому полягає притягальна сила і гуманістичний сенс релігії?

Довгий час діячі церкви, люди віруючі іменувалися в нашій Батьківщині нашими ідеологічними супротивниками. Їх погляди упрощались, подавалися в карикатурному вигляді. Вважалося, що релігія опіум народу, фальшиві квіти на ланцюгах людства.

Сьогодні в суспільстві відбувається своєрідна реабілітація релігії і релігійного світогляду. Поряд з традиційно віруючими існують віруючі особливого складу. Серед них чимало високоосвічених людей, в тому числі вчених-природничників, в свідомості яких поєднуються наукові уявлення про світ, прагненні раціонально осмислити дійсність з релігійним віруванням.

Відзначимо, що навіть послідовні атеїсти (люди, які заперечують існування Бога, Абсолюту, невидимого світу) переконуються в тому, що в священних книгах зафіксовано чимало мудрості, накопиченої за тисячоліття існування людини, що надає релігії неповторну притягальну силу. В релігії, священних книгах втілені багато елементів світової культури, це не тільки храмове зодчество і духовна музика, іконопис і начиння. Релігійна філософія і релігійна поезія. Це ще й культурно національна традиція, той спосіб життя, ті підвалини, які релігія століттями зберігала, які передавалися від покоління до покоління. Хрещення, причастя, недільний обідня, порядок релігійних свят і пов'язані з ними звичаї, пости, особливості кухні не тільки приписи релігії, а й частина життєвого багатовікового укладу, це національна традиція. Все це підсилює притягальну силу релігії.

2. Право на свободу совісті та її гарантії.

Отже, згідно з міжнародними стандартами прав людини, кожен може приймати, мати, змінювати і поширювати релігійні переконання (як і атеїстичні). Не обмежується чи це право в зв'язку з відділенням церкви від держави і школи від церкви, затвердженням світського характеру системи державної освіти? Адже в міжнародних правових актах не міститься вимог орга.