Псой короленка

Чи знаєш ти, хто такий Псой Галактіонович Короленко? Це особистість монументальна! Колишній професор філології, який співає свої неповторні пісні з дуже смачними текстами і неповторною музикою на стику як мінімум сотні жанрів. Він як Ошо від музики. Вони не тільки зовні схожі, але і обидва несуть світові мудрість. Але кожен по своєму. І ось зовсім недавно твоєму покірному слузі пощастило взяти у нього інтерв'ю.

Коли йдеш брати інтерв'ю у такої людини, то мимоволі починається мандраж. По-перше, неможливо передбачити, як піде розмова з людиною, у якого в голові змішалися гігабайти знань, мудрість і величезна ексцентрика. Все-таки Псой Короленко (в миру Павло Ліон) - особистість ну дуже творча. А ще було страшно, що ця особистість задавить тебе своєю дотепністю, як це було в деяких інших інтерв'ю. Але все обійшлося.

Ми домовилися зустрітися за годину до його концерту в Житомирі. Маестро виглядав неймовірно втомленим (ще б пак - тільки годину назад приїхав з марганець, де давав концерт, а сьогодні вночі - ще в Ростов), але разом з тим дуже задоволеним. Як і передбачалося, людиною він виявився вкрай інтелігентним, з відмінним почуттям гумору. Ми розмовляли в приміщенні, що нагадувало не те кімнату відпочинку, не те гримерку, не те склад. На столі красувалися перекинуті стопки, графин з "біленької" і нехитрий салат. Обмінявшись люб'язностями, ми почали розмову, під час якої маестро багато сміявся, іронізував, інтелігентно підколював інтерв'юера, ділився мудрістю і за старою традицією відповідав питанням на питання. В цілому душевно поговорили.

Напевно, найпоширеніший питання перед будь-яким інтерв'ю: як до Вас краще звертатися? Псой Галактіонович або Павло Едуардович?
- Павло. Або Псой Галактіонович. Як Вам більше подобається.

Тоді Відразу питання. Псой Галактіонович в житті не витіснив Павла Едуардовича?
- Псой Короленко - це творче ім'я, яким позначена одна з головних речей в моєму житті - моя творчість. Як же воно може заважати? Це тільки допомагає. Це головне, якщо хочете.

Ви сказали, що це творче ім'я, а не псевдонім. У чому ж відмінність?
- Мені подобається термін "творче ім'я", тому що в слові "псевдонім" є конотація якогось "ховання" за чуже ім'я. У слові "псевдо" є якийсь відтінок слова "лже", в той час як Псой Короленко - це я справжній.

У вас приголомшлива прізвище - Ліон, що перекладається як "лев". Найкрасивіше багатьох псевдонімів і творчих імен. Не хотілося ніколи виступати під нею?
- У мене склалося так, що я виступаю під ім'ям "Псой Короленко", це ім'я для мене дуже важливо, і ні в якому разі не "псевдо", проте деякі тексти я з різних причин підписую як Ліон. Особливо інтимні.

"У слові" псевдо "є якийсь відтінок слова" лже ", в той час як Псой Короленко - це я справжній."

А як би ви могли охарактеризувати вашого слухача?
- Хороша людина.

Просто добра людина?
- Ну, не просто хороша людина. Він відкритий, відкритий іншим жанрам, різнобічно мислить, може мислити альтернативами, в тому числі альтернативами свій смак, різнобічний, йому цікава будь-яка музика.
Я взагалі дуже люблю всіх, хто приходить на мої концерти, адже люди не полінувалися, витратили час, а могли просто завантажити і послухати все в інтернеті.
Але ж емоції від живого виступу зовсім інші.
- Це безперечно. Тому я і намагаюся зробити так, щоб всі залишилися задоволені.

Тобто всі ті, кого зачепила ваша музика?
- Саме так. Але соціолог дав би точнішу викладку. Однак я не соціолог.

Ви філолог.
- Філолог за освітою. Так буде точніше.

А не хотілося повернутися в філологію, приділяти їй більше часу? Або ваша творчість задовольняє будь-яку потребу в слові?
- Я зараз займаюся філологією, оскільки "філологія" - це любов до слова. Крім того, я літературознавець. А виробництво літературних текстів по відношенню до літературознавства - це як практика по відношенню до теорії. Так що моя творчість - це практична робота.

У своїх піснях ви змішуєте різні мови: англійська, французька, українська, ідиш. На якому найкомфортніше співати?
- Ні, такого сказати не можна. Мови мають різні функції. Є провідний мову. У більшості випадків це рідна мова - українська. Є, можливо, другий провідний мову. Це мова найбільш відомий тієї публіки, перед якою я виступаю. Є мови, що виконують декоративні функції. Найчастіше вони зрозумілі в меншій мірі, меншою аудиторії. Тому не можна сказати, який з них комфортний. Кожен з них комфортний в певному дії. Все залежить і від конкретної пісні. Іноді працюю з перекладом, але там свої закони. Переклад є переклад, і роль рідного і чужого мови там відповідним чином задані.

Вас багато хто називає філософом. Ви себе таким вважаєте?
- Частково. Я філолог. У філософії і філології один корінь - "філо", що перекладається як любов. Любов до мудрості, любов до слова, яке несе в собі мудрість. Я адже намагаюся дати частинку мудрості своїм слухачам.

Добре, а в якій країні простіше виступати?
- Кожен концерт - це завдання досягти певної близькості з глядачем. Не важливо, в якій країні і перед якою аудиторією. Багато що залежить і від погодних умов. В широкому сенсі. У тому числі і від погоди в голові. Від можливості виспатися. Я можу сказати, що різні аудиторії рідні по-різному.
До того ж, враження від країни або міста складається з тих місць, які ти відвідав. Це теж впливає на виступ і враження від міста.

Ви гастролюєте і виступаєте в ритмі нон-стоп. Де черпаєте сили?
- Уважність, дисципліна. І пройти між Сциллою недолугості, пускання на самоплив і хорібдой зайвої невротичної пунктуальності. Ці дві крайності заважають. Потрібно пройти між ними.

Вдається?
- Поки, слава Богу, вдається.

А який слід хочете залишити після себе своєю творчістю?
- Хмм, тут треба подумати. (Павло замислюється майже на хвилину)

Або ж тут цілі немає? Вам просто подобається ділитися з публікою, і ви отримуєте емоції від самого процесу?
- Не тільки емоціями, думками, досвідом. Якийсь частиною себе. Почасти в цьому вся мета. Тільки це важко висловити словами. А також не будемо забувати і про задоволення. Почасти це все-таки entertainmet, німого розважальне дію. Як казав дідусь Дуров: "Повчаючи, розважай".

А вам не хотілося кинути все і повернутися до колишньої спокійного життя? Все-таки викладати не так нервово.
- Цей образ життя спокійний для мене, оскільки улюблений. Цей рід діяльності не змушує мене нервувати. Моя бабуся любила говорити: "Мені не можна нервувати". З тих пір я намагаюся цього не робити. Нікому не можна нервувати, це безглузде заняття. Викладацька робота - теж хороша справа. Але моє життя склалося так, що я давно вже гастролює бард, і мені подобається цей образ життя. І поки це потрібно людям, я буду цим займатися. Все-таки, мої інтереси та інтереси мого глядача якось пов'язані і не мають протиріч.

А можна вибрати когось, хто вплинув на вас як на музиканта найбільше? Або це збірна солянка з клезмера, французького шансону та народних пісень?
- "Радіоняня", Едіт Піаф, пісеньки з мультфільмів. Море впливів. Всі називають клезмер, але в той час радянському дитині було складно його почути. Швидше, ідишської пісня. Широкий спектр пісенних жанрів, в яких є іскра, близька мені. І в цьому спектрі я вибирав. Я відповідаю на ваше запитання?

Мені здається, що так.
- Чудово. (Сміється)

Ваші спільні альбоми з "Ой Дівіжн" і групою "Опа" написані після фестивалю?
- Так, нам вдалося разом пограти. І ми вирішили записати альбом, який відрізняється від мого сольного творчості хоча б кількістю професійних інструменталістів на одну пісню, тому що я хоч і закінчив музичну школу, а все одно любитель.

А з останніх музичних новинок вам що-небудь сподобалося?
- Ну, якщо ви мені що-небудь назвете. Ось що Вам сподобалося?

Мені сподобався останній альбом Pink Floyd, який все чекали 20 років, - просто чарівна музика.
- В такому разі, з останнього мені сподобався Бах. Я вперше послухав його багато років тому, але він не перестає мене дивувати.

А якщо взяти літературу? Слідкуйте за новинками?
- Останнім часом набагато рідше. Але, знову ж таки, мене не перестає вражати Сміла Галактіонович Короленко.

На честь якого ви взяли псевдонім?
- Абсолютно вірно. В його родині була традиція називати хлопчиків по святцях. Його повинні були назвати Псоєм, але йому пощастило. (Сміється) Я все-таки писав по ньому дисертацію, тому мені неймовірно близький його склад, його драматургія.

А "50 відтінків сірого» не Новомосковсклі? Сама продається книга.
- Знаєте, смак маси не завжди говорить про високу якість товару. Може бути, коли-небудь я її прочитаю. Але судячи з того, що я про неї чув, це навряд чи станеться.

З останнього мені сподобався Бах. Я вперше послухав його багато років тому, але він не перестає мене дивувати.

Вас дуже любить молодь. Напевно половина глядачів на ваших концертах - це саме молоді люди.
- Так! Але вік це не головне. (Сміється)

Ну, зрозуміло, головне - розуміння творчості.
- Ні, і це не головне. Головне, щоб людина була хороша.

Вас обожнюють на "Луркмор". Таких хороших статей мало про кого знайдеш.
- І я їх люблю. Чи не обожнюю, тому що не можна собі створити кумира, але почуття маю. Мені дуже подобається характеристика - "співак ротом".

А ви розумієте сучасну молодь? Чи приймаєте її інтереси, спосіб життя?
- Я думаю, що так. Вік ж не перешкода. Тим більше, що жанр пісні допомагає долати перешкоди. З іншого боку, я багато викладав підліткам, дещо я про них знаю. Цікаво за ним спостерігати. Я адже сам у них чогось учився. Особливо в цьому плані мені подобається спілкуватися з молодими музикантами. Вік це не головне. Я бачив людей похилого віку, які веселяться серйозніше, ніж молодь.

А не було такої думки?
- Була. Але я до цього не готовий. Може, колись, але не зараз. Аби воно було комусь цікавим. А якщо буде комусь цікаво, то і книга напишеться. (Сміється)

А як ваші діти ставляться до вашої творчості?
- Як і всі: щось критикують, щось таке.

Деякі вважають ваш образ чином божевільного. Вас це не бентежить?
- А що саме видає мене за божевільного?

Ну, деякі пісні, ваше минуле сценічну поведінку, розпатлане волосся, борода.
- Тобто все люди з розпатланою бородою обов'язково божевільні? Може, збрити бороду?

А не хотілося змінити образ?
- Я вже поміняв, коли перестав голитися. І в кращу сторону. (Сміється) Для мене це гармонійно.
А що стосується тих, хто вважає мене божевільним через моїх пісень. навіть не знаю що відповісти.

Вони, швидше за все, не чули вашого нового творчості. Ваші пісні адже стали набагато спокійніше і серйозніше.
- Знаєте, ми ж не молодшаємо.)

Я відповідаю своїй ніші. Я в будь-який момент можу сказати: "А я художник!" - і питання закінчаться.

З приводу ненормативної лексики. Це питання напевно вже набив оскому, але тим не менше. Ви більше не використовуєте в своїх піснях мат і навіть замінюєте його іншими словами в ваших останніх піснях. Але люди на концертах все одно вимагають "постмодерністські частухи". Як ви до цього ставитеся?
- Знаєте, мені шкода цих людей. До того ж, я їх не виконував на сцені.

А як же ті ролики на YouTube?
- Це ті 2-3 рази, коли я співав їх вживу. Більше ніколи.

Знаєте, я вважаю, що мені сьогодні пощастило, тому що в багатьох інтерв'ю ви ставили журналістів в глухий кут і брали роль інтерв'юера в свої руки, просто ламали їм програму.
- Насправді я стежив за розмовою і намагався не втрачати нитку. А то, що це поставило когось в глухий кут - тут вже я нічого не можу сказати.

Але ваше знамените інтерв'ю з Додолевим, коли ведучий просто почав нервувати.
- Це хороший приклад. (Сміється) Я стежив за розмовою, намагався тримати нитку. У мене не було мети поставити його в глухий кут. Що з ним сталося, я не знаю. Може, йому в глухому куті комфортніше.)

А є питання, які вам не подобаються?
- Мені не подобаються порожні питання. Як, наприклад: що видумаєте про людей, які вважають вас божевільним?

Тобто поганих питань не буває?
- Так звичайно ж немає!)

І останнє запитання. Останнім часом Вас якомога частіше побачити в Ізраїлі або Європі, ніж вУкаіни. Чи не зібралися переїжджати?
- Моя гастрольна діяльність дозволяє мені так часто покидати будинок, що я починаю по ньому нудьгувати. Я, звичайно, людина світу, але дуже сильно прив'язаний до своєї батьківщини.

Я, звичайно, людина світу, але дуже сильно прив'язаний до своєї батьківщини.

Побажайте що-небудь Новомосковсктелям наостанок.
- А я вже побажав. Чи не нервуйте і радійте життю.