Одного разу я їхала в лікарню, все маршрутки були переповнені, самий сік!

Одного разу я їхала в лікарню, все маршрутки були переповнені, тому вибір був невеликий. Я була на восьмому місяці вагітності і животик у мене був дуже помітний. У маршрутці було дуже душно і мені стало погано, але ніхто не поступився мені місце. Люди просто робили вигляд, що не помічають мене, хтось слухав музику, а хтось, притулившись до вікна, імітував сон. Я дивилася у вікно - так мене заколисували менше, але тут я відчула, як хтось узяв мене за руку.

Повернувши голову, я побачила хлопчика років шести, він мовчки, не відпускаючи мою руку, пробивав нам шлях в кінець маршрутки. Там було одне вільне сидіння. «Тьотю, сідайте. Я вже великий, постою, а вашому малюкові ще сили потрібні, що-б з животика вилізти ». У мене аж сльози на очах виступили.

P.S. Цього хлопчика виховує справжня жінка!

Зараз також Новомосковскют

Читайте також

•