Книга - вовки і вівці - Островський олександр - Новомосковскть онлайн, сторінка 1

Мероп Давидівна Мурзавецкая. дівиця років 65-ти, поміщиця великого, але засмученою маєтку; особа, що має велику силу в губернії.

Аполлон Вікторович Мурзавецкая. молодий чоловік років 24-х, прапорщик у відставці, племінник Мурзавецкой.

Глафіра Олексіївна. бідна дівчина, родичка Мурзавецкой.

Євлампія Миколаївна Купавина. багата молода вдова.

Анфуса Тихонівна. її тітка, стара.

Вукол Наумович Чугунов. колишній член повітового суду, років 60-ти.

Михайло Борисович Линяєв. багатий, ожирілий пан, років під 50, почесний мировий суддя.

Павич Савельич. дворецький Мурзавецкой.

Влас. буфетник Мурзавецкой.

Корнилій. лакей Мурзавецкой.

Стропіліни. підрядник Мурзавецкой.

Селянин. колишній староста Мурзавецкой.

Дія в губернському місті, в будинку Мурзавецкой. Залу, мебльована по-старовинному; з правого боку (від глядачів) три вікна, в простінках вузькі довгі дзеркала з піддзеркальнику. У першого вікна, ближче до авансцени, високе крісло і столик, на ньому розкрита старовинна книга і дзвіночок; в глибині, в правому куті, двостулкові двері у велику передню; в лівому - двері в кімнату Мурзавецкого; між дверима піч; на лівій стороні, в кутку, двері в коридор, що веде в кімнату тієї; ближче до авансцени двері у вітальню; між дверима присунений до стіни великий обідній стіл.

Павич (подаючи руку підряднику). Пану стропіліни! (Іншим.) Неможливо, панове, неможливо. Що за базар!

Столяр. Всякий теж через свого інтересу.

Маляр. Іншому гроші-то як потрібні, - пристрасть!

Староста. Святкове справу: слободно, - ну, значить, йди за зарплатою.

Підрядник. Святкове-то справа так буває, любий, що і отримаєш, та додому не донесеш.

Столяр. І розповіли б, зуміли, тільки б було що.

Маляр. Тільки б залучить гроші-то, а то ось як затисну, силою НЕ забереш.

Павич. Стало бути, ви панночку чекати хочете?

1-й Селянин. Та вже почекаємо; наше дело такое, що чекати.

2-й Селянин. І почекаєш, нічого не поробиш ... Ми ще позаминулої осінь ліс возили на баньку. (Вказуючи на підрядника.) Он рудий-то будував.

Маляр. А ми ось палісадами фарбували, ланки дванадцять, та альтанку умброю підводили.

Староста. А ми так бичка-опоечка в ту пору на солонину ...

Столяр. Всякий за своїм, адже і ми ось теж два столика під горіх, та в спальню до панночки ...

Павич. А ви, пане стропіліни?

Підрядник. Зі старим счетцем. Вийшов з дому з ранку по своїх справах, так вже, думаю, пройду, мовляв, замість моціону.

Павич. Ну, що ж мені робити накажете! Допустити вас я не смію. Додому йдіть, други милі, ось що я вам скажу. Після понаведайтесь, так в повному обсязі раптом!

Підрядник. Ні, мене, мати ви до панянки допустите, Павич Савельич.

Голоси. Допущай до самої! Всіх допущай до самої!

Павич. Я, мабуть, допущу; тільки з угодою, панове. Ось перше: які чистіше (вказує на підрядника, маляра, столяра і старосту). посидьте (іншим). а ви до ганку. Друга справа: як панянка з екіпажу, зараз все до ручки; а хто, на дарунок, може і в ніжки. Про грошах і не заїкатися; зі святом можна привітати, а про грошах щоб ні слова.

Маляр. Та коли ми за ними власне прийшли, як же так ні слова?

Підрядник. Високо, Павич Савельич, високо.

Староста. Вже так-то високо, що ах!

Павич. Ну, ось те-то ж! (Малярія.) А ти з умброю! Ех, сировину! Коли ви отмякнете скільки-небудь? Гроші грошима, а також і час треба знати. Ми суєти усіма манерами уникати намагаємося; а він за бичка-опоечка отримувати прийшов. Ну, ступайте на своє місце.

Селяни і робітники йдуть. Входить Чугунов з портфейлем.