Як жити в радості гармонії з собою в своєму будинку за містом

Чудове сонячний ранок, спів птахів, шелест листя за вікном. Ми прокидаємося в нашій затишній спальні, розташованої на другому поверсі нашого будинку.

Цей будинок ми придбали минулої весни, після вигідного продажу міської квартири. Наша Мрія збулася! Ура! Почалася наша життя за містом, на своїй землі і в своєму будинку!

Щоранку ми виходимо на подвір'я будинку на ранкову зарядку. Навіть Анютка прокидається спеціально раніше, щоб не пропустити цю важливу сімейний захід.

А як же - адже саме Сонечко приходить, щоб привітати нас. Ми стоїмо кілька хвилин, підставивши обличчя ранковим променям, і вбираємо цілющу енергію, яка дає життя всьому існуючому на Землі. Рослини тягнуться до променів ранкового Сонця, квіти розкривають свої бутони, птиці заливаються захопленими трелями. Всі вітають Сонце!

Після ранкової енергетичної зарядки і обливання водою ми кілька хвилин в тиші створюємо наші Образи - плани на сьогоднішній день. Кожен день починається з цього чарівного ритуалу, щоб день був вдалим і приніс нам радість і везіння.

- Навіщо Вам стільки радості? - поцікавиться сумовитий обиватель.

- Як навіщо? Так, щоб поділитися нею з усіма оточуючими! Чим більше радісних облич і посмішок навколо, тим світліше стає на планеті. Адже планета - це наш Загальний Будинок. І тільки від нас, що живуть на цій планеті, залежить - яким він буде: похмурим і похмурим або радісним і щасливим! Хіба Ви не хочете жити щасливим життям?

Після ранкового сніданку ми вибираємо собі заняття, якими будемо сьогодні займатися. Але це незвичайні заняття - вони повинні бути саме до душі, тобто те, чим хочеться займатися в даний момент. Таку можливість ми отримали, після того як переглянули свій Договір з Світом.

Адже як виходить у багатьох: кожен день люди змушені займатися якоюсь роботою, щоб забезпечити своє існування.

Дуже часто ця робота не є улюбленою, але люди змушені щодня її виконувати, заганяючи своє невдоволення всередину себе. Так створюється стрес. який поступово підточує здоров'я.

І на пенсію людина йде, щоб присвятити весь час, що залишився на лікування своїх численних болячок. Звичайно, не у всіх виходить такий підсумок трудової діяльності і є люди, які сповнені бадьорості та оптимізму навіть після виходу на пенсію. Почитайте газету ЗСЖ - там є багато таких прикладів.

І ось ми з дружиною якось задумалися, невже нас теж чекає така ж сумна і сіра життя після багатьох відпрацьованих на кого-то років? Така перспектива нас явно не влаштовувала. Але, як люди творчі і діяльні, ми стали шукати вихід - і він був знайдений! Виявилося, що нам необхідно переглянути умови нашого Договору з Світом, в якому ми живемо.

Адже всі, хто ходить на нецікаву роботу (до улюбленої роботи це не відноситься) кожен день вільно чи мимоволі погоджуються з описаним вище порядком речей. А ми ось взяли і не погодилися! І щоб підтвердити свій намір - ми склали новий Договір зі світом, в якому повністю переглянули наші права і обов'язки.

Наприклад, ми включили в свій Договір наше право обирати місце свого проживання, щоб воно відповідало саме нашим запитам. Ми вже давно хотіли жити в своєму заміському будинку, щоб навколо нас були дерева і чагарники, квіти, грядки з овочами і тут же у дворі було все, що нам треба: майстерня, гараж для автомобіля, невелика, але затишна банька, спортивний майданчик і , звичайно ж, ДОМ.

Саме такий, про який мріяли: невеликий за площею, але обов'язково 2-х поверховий, перший поверх - цегляний, а другий з дерева - там розташовані наші спальні і кабінет. А на першому поверсі: їдальня, вітальня, господарське приміщення, російська піч. А ще ми хотіли, щоб на другому поверсі був балкон, з якого можна вночі милуватися зірками. Все саме так і вийшло!

Наступний пункт нашого Договору говорив про те, що у нас повинна бути робота, не прив'язана до різних офісах і приміщеннях, де доводиться проводити цілий день. Наше робоче місце може знаходитися всюди, де знаходимося ми самі, навіть в подорожах.

Таку можливість зараз надає Інтернет. Саме тому ми вибрали собі діяльність, пов'язану з роботою через Інтернет, а також з надомною роботою. Загалом, ми стали фрілансерами, тобто людьми, які не прив'язаними до одного місця роботи або роботодавцю. Працюємо коли хочемо і стільки, скільки захочемо.

Ми вже давно усвідомили, що гроші - це не мета і навіть не засіб, а тільки супутній результат. Якщо тобі подобається те, чим ти займаєшся, і це заняття приносить тобі задоволення - поділися своїми почуттями з Світом, і він обов'язково тебе віддячить в тому еквіваленті, який вибереш сам. Якщо потрібні гроші - будуть гроші, потрібна допомога - буде допомога і т.д.

А ще ми вирішили, що у нас завжди грошей буде стільки, скільки нам потрібно. І що дивно, так і відбувається. Варто нам лише поставити мету, наприклад: з'їздити в наступному місяці на озеро Зюраткуль на Південному Уралі. І гроші для цієї мети обов'язково знаходяться. А в минулому році ми всією сім'єю з'їздили на море.

Хоча, так несподівано все вийшло, що за тиждень до поїздки ми її навіть не планували. Просто зателефонували друзі і запропонували поїхати разом - дикунами в Крим. Ну як тут було не погодитися? І всі наші справи якось вдало завершилися саме перед цією поїздкою. Головне - знати і вірити, що Наш Світ піклується про нас! Треба тільки частіше нагадувати собі про це і жити в гармонії з собою!

Наступним пунктом нашого Договору з Світом було включено умову про те, що наші діти також вільні в своєму виборі, як і ми - їхні батьки. А це означає, що дитина, сам має право вибирати, де йому проходити навчання: в школі або вдома. Добре, що є така можливість - навчатися в формі екстернату і все більше батьків з дітьми вибирають цю форму навчання.

А то ж виходить, що батьки вільні у виборі місця і часу своєї зайнятості, а дитина - ні. Несправедливо! Тому ми перевели нашу дочку на домашнє навчання. Тепер ми можемо втілювати нашу мрію - подорожувати, коли захочемо, а не коли з'являться можливості, адже свої можливості ми створюємо самі!

Отже, наш день пройшов як завжди радісно, ​​захоплено і плідно. І нам є чим поділитися один з одним за вечірнім чаюванням. Адже у кожного сьогодні були якісь цікаві події, відкриття, щось вийшло і хочеться похвалитися, а щось не вдалося і це теж треба обговорити.

Після чаювання ми йдемо на прогулянку в сосновому бору, який знаходиться недалеко від нашого будинку, через вулицю. Увечері на "Тропе Здоров'я" ми зустрічаємо сусідів. І це не обов'язково люди, які живуть поруч з нашим будинком або на нашій вулиці. Всі жителі нашого селища - добрі сусіди.

Ми всі один одного знаємо і вітаємо при зустрічі. Що цікаво, в нашому селищі більше половини жителів - люди таких же вільних професій, як і ми. Деякі навіть є колегами по професії, тому, зустрічаючись, на прогулянці нам завжди є про що поговорити і що обговорити. І як добре мати свій будинок за містом! Як бачите, втілити мрію в реальність не так вже й складно.

І ось день вже добігає кінця. Сонце спустилося за горизонт, на небі з'явилися перші зірочки, теплий вітерець нашіптує листю свої дивовижні історії. Саме час подумати про щось вічне, подивитися на зірки і хоч на крапельку наблизитися до них - таким далеким і в той же час близьким ...

Жарко потріскують дрова в каміні, в нічній тиші чути тільки скрекіт коників. У будинку тепло і затишно, сім'я вже спить і тільки глава сім'ї в своєму кабінеті на другому поверсі, щось захоплено друкує на ноутбуці - напевно пише нове оповідання в родову Книгу.

Доброго Вам здоров'я і щастя! З повагою, Сергій Джерело