Ірина Антонова біографія, творчий шлях і сім’я

Життям, якою задоволений сам, і про яку з захопленням говорять інші, можна пишатися. Ірина Антонова, колишній директор музею імені А. С. Пушкіна, має повне право на повагу з боку інших людей за свою діяльність на цій нелегкій посаді.

Коротка біографія Ірини Антонової

Ірина Олександрівна народилася 20.03.1922 року в Москві, в сім'ї великих любителів мистецтва. Хоча її батько, Олександр Олександрович, колишній революціонер, був тільки електриком, його любов до театру виявилася палкою і передалася доньки. Від матері Іди Михайлівни, музиканта по класу фортепіано, вона успадкувала любов до музики. У батька було потяг не тільки до театру (він навіть брав участь в аматорських постановках), але і до скловиробництв, що стало його справжнім покликанням.

Після закінчення школи Ірина вступила до Інституту історії, філософії та літератури в Москві, який закрився, коли почалася війна. Ірина Олександрівна закінчила курси медсестер і всю війну пропрацювала в госпіталі.

Після війни Ірина Антонова закінчила цей інститут в рамках МГУ, в який його перевели, і стала одночасно працювати і навчатися в музеї імені А. С. Пушкіна, при якому в той час перебувала аспірантура. Спеціалізація Антонової - італійське мистецтво епохи Відродження.

У 1961 році, будучи старшим науковим співробітником музею, вона отримала призначення на посаду його директора, який займала більше 40 років.

Робота в музеї в 1960-і

Майже весь свій час Ірина Олександрівна присвячувала музею, що було зовсім нелегко за часів застою, коли мистецтво мало напрямок виключно на прославляння ідей партії. Щоб керувати, а тим більше організовувати виставки в музеї західного мистецтва, потрібно певну мужність, коли в країні діяв закон цензури.

Її роботу в 60-і роки можна назвати сміливою і новаторською, так як західне мистецтво, особливо сучасне, було не в пошані у радянської влади. У ці роки, йдучи врозріз з думкою Міністра культури Фурцевої і політикою партії, вона проводила такі сміливі виставки, як показ робіт Тишлера, Матісса. З її легкої руки в музеї стали проводитися музичні вечори, на яких звучали Стравінський, Шнітке, Рахманінов, але ж їх не жалував радянське керівництво.

Ще в цей період вона ввела Віпперовскіе читання, присвячені її вчителю і колишньому науковому керівнику музею Віппера Б. Р.

Пушкінський музей в 1970-ті

Ірина Антонова стала тією людиною, під чиїм керівництвом була проведена повна реорганізація залів та експозицій.

Завдяки їй були проведені безпрецедентні на той час виставки - в одному залі помістили роботи зарубіжних і вітчизняних портретистів. Відвідувачі могли подивитися і порівняти роботи, наприклад, Сєрова і Ренуара одночасно.

У 1974 році Ірина Антонова наполягла на тому, щоб із запасників музею були вилучені і виставлені на огляд картини західноєвропейських художників з колишніх колекцій меценатів Щукіна та Івана Морозова. Вони пролежали в запаснику десятки років і завдяки Ірині Олександрівні їм були відведені відреставровані зали на другому поверсі будівлі Пушкінського музею.

В кінці 70-х почалося більш щільне співробітництво з музеями та виставками західних країн. Завдяки роботі, яку провела Ірина Антонова, музеї «Метрополітен» (Нью-Йорк) і інших країн змогли надати роботи великих художників на огляд радянським глядачам.

Музей в період перебудови

У 80-е і 90-е роки виводить на новий рівень Ірина Антонова Пушкінський музей. Виставки картин стали приймати масштаб світового значення. Так, виставка «Москва-Париж» була оголошена подією 20 століття, так як на ній вперше виставлялися роботи Казимира Малевича, Кандінського і інших художників, які в СРСР були заборонені.

Разом з експонатами Ірині Олександрівні вдалося побувати в багатьох країнах, зустрічатися з там видатними людьми, інших їй пощастило супроводжувати по залах улюбленого Пушкінського музею: Міттеран, Рокфеллер, Ширак, Хуан Карлос, Оппенгеймер, король і королева Нідерландів.

Великі музиканти грали в залах установи, що вивело його на зовсім інший рівень як в очах світової громадськості, так і в оцінці радянської публікою ролі музею в культурному житті країни.

«Золото Шлімана»

Замовчувань в радянській історії було більш ніж достатньо, але зазвичай історичні цінності поверталися на свою батьківщину. Так було з творами з Дрезденської галереї наприклад.

Те, що золото було вилучено із запасників на загальний огляд, стало показником відкритості нового правітельстваУкаіни.

ювілей музею

Завдяки своєму директору Пушкінський музей встав в один ряд з такими значними «вогнищами» культури, як Лувр, Ермітаж, Метрополітен, Прадо, Британський музей і інші.

Пушкінський музей в новому тисячолітті

З початком нового століття в музеї стали відбуватися множинні зміни. Так, він значно розрісся завдяки Ірині Олександрівні. На території з'явилися нові музеї - імпресіоністів, приватних колекцій, Дитячого центру. Але, за словами директора, цього мало. Якщо враховувати, що колекція Пушкінського музею налічує понад 600 000 творів мистецтва, з яких в оглядових залах виставлено тільки 1.5%, то для повноцінної роботи потрібно будівництво справжнього музейного містечка.

На розширення музею були виділені кошти, так що з часом він цілком зможе стати справжнім містом мистецтва і культури.

Сім'я Ірини Антонової

Нечисленна сім'я, тим не менше, мала для неї велике значення, особливо Борис Антонов, син Ірини Антонової. Талановитий хлопчик, він радував своїми успіхами батьків, знав багато віршів напам'ять, швидко розвивався. В ті часи, коли перша дитина народжувався у батьків, яким за 30, його вважали пізнім.

Син Ірини Антонової захворів в семирічному віці. Після цього, як вона сама зізнається, будь-які проблеми і негаразди стали здаватися їй дрібними і незначними.

Лікування у кращих лікарів не допомогло, і сьогодні Борис - заручник інвалідного крісла. Ірина Олександрівна сподівається, що знайдеться людина, яка буде піклуватися про сина, коли її не стане. Сьогодні Антонової 93 роки, але це активна, творча і цілеспрямована жінка все ще працює.

Тепер вона президент музею імені А. С. Пушкіна і продовжує активно брати участь в його житті. Так само вона входить до складу радників презідентаУкаінийской Федерації.

Вона була не тільки директором великого музею, а й вела викладацьку діяльність в інституті східних мов в Парижі, в відділенні мистецтвознавства в МГУ, в Інституті кінематографії.

Протягом 12 років Антонова була віце-президентом ради музеїв при ЮНЕСКО, а зараз вона його почесний член. Спільно з видатними культурними діячами країни є постійним членом журі незалежного конкурсу «Тріумф».

У свої роки Ірина Олександрівна постійно ходить на театральні постановки, концерти, в цирк. Звичку двічі в тиждень ходити на культурні і подають їй відповідні ще в дитинстві прищепили батьки. Вона дуже любить балет, музику, театр, із задоволенням водить машину. Саме автомобіль Ірина Антонова називала своєю фортецею.

Весна. Таємничий квітка,
Що сили нам дає на роки.
Навколо все тане і співає,
Нас збуджує поклик природи.

Весна, знову дзюрчить струмок,
Його вода - адже життя сходи.
Поглянь на небо скоріше -
Блищать урочисті склепіння!

О, небосхил, сияньем сповнений -
Велична музика весни.
І день вже в світлі знову довгий,
Прекрасний мить весняної краси!

Шановна Ірина Олександрівна! Вітаю Вас з ювілеєм. Всі найщиріші побажання для самого чудової людини - багато щастя. здоров'я. довгих років, щоб радість вірною супутницею була завжди на життєвій дорозі. heart: Нехай буде завжди душа молода!

Міцного здоров'я Ірині Олександрівні і довгих років! Немає таких слів, щоб висловити всю вдячність цій великій жінці за її внесок в українську і світову культуру!

А зведена єдинокровна сестра Галина Олександрівна Антонова була Заслуженим художником СРСР, професором Строгановки. Була теж такою ж прекрасною жінкою і прекрасним художником скла!

Хочеться перед цією жінкою стояти на колінах як перед іконою! Чудова жінка і велика людина! Здоров'я і всіх благ на многія літа!

Безумовно - легенда! Все таки (Поганий Ворд) потрібно витратити час (особисто мені), і поклонитися цій прекрасній жінці.

Приголомшлива жінка. Розумниця. Болісно переживали, коли її змістили і призначили, прости Господи, Лошак.
Здоров'я і довгих років життя Вам і Вашим близьким, Ірина Олександрівна.

Зустрілася в зоомагазині Бетховен на Вернадського, була захоплена тим, як Ірина Олександрівна виглядає і тримається. Яка вона природна. Такій жінці не потрібні ніякі пластичні операції, вона в будь-якому віці приклад для наслідування! Просто захоплена! Здоров'я Вам, вашому синові, Вашої кішечці!