Художники-ілюстратори дитячої книги - хакасская республіканська дитяча бібліотека
Художники-ілюстратори дитячої книги
За малюнком художника-ілюстратора казки ви можете здогадатися, навіть не прочитавши її, злі герої казки або добрі, розумні або дурні. У казках завжди багато фантазії, гумору, тому художник, який ілюструє казку, повинен бути трохи чарівником, мати почуття гумору, любити і розуміти народну творчість.
Давай познайомимося з деякими художниками-ілюстраторами дитячих книг.
Юрій Олексійович Васнецов (1900 - 1973гг.)
Ілюструвати книги для дітей почав з 1929 року. Його книга «Ладушки» в 1964 році була удостоєна вищої нагороди - Диплома Івана Федорова, а на Міжнародній виставці в Лейпцигу вона отримала срібну медаль. Юрій Олексійович був чудовим художником - казкарем, для його творчості були характерні доброта, спокій, гумор. З дитинства полюбив він яскраву, веселу димковскую іграшку і не розлучався з навіяними нею образами, переносячи їх на сторінки книг.
В ілюстраціях Васнецова живе простодушне сприйняття світу, яскравість і безпосередність: гуляють кішечки в рожевих спідничках і зайці в валянках, танцює круглоглазий зайченя, затишно горять вогники в хатах, де миші не бояться кота, де таке ошатне сонце і хмари, схожі на пухнасті млинці. Його картинки до фольклорних пісень, потешкам і примовок подобаються всім малюкам ( «Ладушки», «Веселка-дуга»). Він ілюстрував народні казки, казки Льва Толстого, Петра Єршова, Самуїла Маршака, Віталія Біанкі та інших класиків російської літератури.
Його яскраві, добрі і веселі малюнки запам'ятовуються відразу і назавжди. Найперші казки дитинства - «Колобок», «Курочка Ряба», «Три ведмеді», «Зайчикова хатинка», «Коза-дереза» - залишаються в пам'яті саме з ілюстраціями Євгена Рачёва.
«Щоб робити малюнки до казок про тварин, звичайно, треба добре знати природу. Треба добре знати, як виглядають ті звірі й птахи, яких збираєшся малювати », - писав про свою роботу художник.
Але звірі, яких малював Євген Михайлович, - не просто лисиці і вовки, зайці і ведмеді. Їхні образи відображають людські емоції, характери, настрій. «Тому що в казках тварини схожі на різних людей: на добрих або злих, на розумних чи дурних, на бешкетних, веселих, смішних» (Е. Рачёв).
Євген Іванович Чарушин (1901 - 1965 рр.)
Євген Чарушин відомий художник і письменник. Крім своїх власних книг «волчишка і інші», «Васька», «Про сороку» ілюстрував твори Віталія Біанкі, Самуїла Маршака, Корнія Чуковського, Михайла Пришвіна і ін.
Чарушин добре знав повадки і образи тварин. У своїх ілюстраціях він малював їх з надзвичайною точністю і характерністю. Кожна ілюстрація індивідуальна, в кожній зображений персонаж з індивідуальним характером відповідним певній ситуації. «Якщо немає способу, так і зображувати нічого», - говорив Євген Чарушин. - «Я хочу зрозуміти тварина, передати його звичку, характер руху. Мене цікавить його хутро. Коли дитина хоче помацати мого зверёнка, - я радий. Мені хочеться передати настрій тварини, переляк, радість, сон і т.п. Все це треба спостерігати і відчути ».
У художника свій метод ілюстрування - чисто живописний. Він малює не контурно, а надзвичайно майстерно, плямами і штрихами. Звір може бути зображений просто «кошлатим» плямою, але в цьому плямі відчувається і настороженість пози, і характерність руху, і особливість фактури - пружність піднятою дибки довгою і жорсткої вовни разом з пухової м'якістю густого підшерстя.
Останньою книгою Є.І. Чарушина стали «Дітки в клітці» С.Я. Маршака. А в 1965 році йому посмертно була присуджена золота медаль на міжнародній виставці дитячої книги в Лейпцигу.
В оповіданнях про природу м'які тони, прозорі акварелі підсилюють відчуття тиші, спокою, яке відчуває людина в природі.
Художник оформив близько 100 книг для дітей. Серед них ілюстрації до творів Корнія Чуковського, Самуїла Маршака, Геннадія Снєгірьова, Агнії Барто, Сергія Михалкова, Редьярда Кіплінга, Льюїс Керролла, Сергія Аксакова, «Одіссеї» Гомера, «Японським народних казок».
Творча діяльність Льва Олексійовича Токмакова різноманітна: він не тільки приділяє багато часу роботі з дитячою книжкою, але працює і в станкового графіку - їм створено кілька десятків автолітографій і безліч малюнків, він нерідко виступає у пресі як журналіст, критик і дитячий письменник. І все ж головне місце в творчості художника займає книжкова ілюстрація - понад сорок років він малює дитячі книжки. На сторінках книг з'являються дуже дивні істоти. Чи не іграшки чи це? Сріблястий вовк, ведмідь з кульками замість вух? Художник малює силуетом, колірною плямою, свідомо використовує прийом «рукотворності». Його малюнки начисто позбавлені побутових подробиць і описовості. Чуть-чуть синьої фарби - озеро, трохи темно-зеленою - ліс. Ще цікавий прийом художника - його герої не рухаються, вони застигли на місці. Вони подібні до своїх прообразів на лубках і прялках, звідти родом Токмаковского звірі.
Завдяки його перу Новомосковсктель отримав прекрасні ілюстрації книг Джанні Родарі «Пригоди Чиполліно», норвезького письменника Альфа Прейс «Веселий Новий рік», угорської письменниці Агнеш Балінт «Гном Гномича і Изюмка», американської письменниці Ліліан Муур «Крихітка Єнот і той, хто сидить у ставку ».
Художник перетворив своє малювання в якусь гру, де існує не реальний, а умовний світ, що дозволяє йому вибудовувати на аркуші свою казкову країну. Неможливо не піддатися чарівності його героїв.
Віктор Олександрович розповідає: «Мене колір не зацікавиш, я - дальтонік, мене тільки людським характером».
Герої його малюнків завжди викликають посмішку - добру і іронічну. Легко пізнавані, повні доброго гумору і душевної теплоти малюнки Чижикова стали відомі мільйонам Новомосковсктелей різного віку, а в 1980 році він придумав і намалював ведмедика Мішу - талісман Московських Олімпійських ігор, який відразу ж став одним з найпопулярніших мальованих персонажів в країні.
Народилася в Нижньому Новгороді, в 1921 році навчалася в Москві в вищих художньо-технічних майстерень і інституті. Єдиний радянський художник, удостоєний в 1976 році премії імені Г. Х. Андерсена за творчість в області дитячої ілюстрації.
Талановита і самобутня художниця виробила свій мальовничу мову. Суть його в відкритому звучанні кольору, в умінні бачити світ широко і декоративно, в сміливості малюнка і композиції, введенні казково-фантастичних елементів. З дитинства бачачи розписні ложки і короба, яскраво розфарбовані іграшки вона була зачарована зовсім іншою, невідомою технікою, зовсім іншим способом фарбування. У Мавриною включений в ілюстрацію навіть текст (перша і остання рядки пишуться від руки, герої виділяються, обводятся яскравою рисою). Малює гуашшю.
Особливе місце в її творчості зайняло ілюстрування книг для дітей. Найбільш відомо оформлення казок А. С. Пушкіна: «Казка про мертву царівну і сім богатирів», «Руслан і Людмила», «Казки», а також збірники «По щучому велінню», «українські казки», «За тридев'ять земель». Тетяна Олексіївна Мавріна виступала і як ілюстратор власних книг: «Казкові звірі», «Пряники печуться, котові в лапи не даються», «Казкова абетка».
Володимир Михайлович Конашевич (1888-1963 рр.)
Казка цікавила його все життя. Він легко і з задоволенням фантазував, одну і ту ж казку міг ілюструвати декілька разів і кожного разу по-новому.
Володимир Конашевич малював ілюстрації до казок різних народів: українською, англійською, німецькою, китайською, африканським.
Перша книжка з його ілюстраціями «Азбука в картинках» вийшла в 1918 році. Вийшла вона випадково. Художник малював для своєї маленької дочки різні смішні картинки. Потім став малювати картинки на кожну букву алфавіту. Хтось із видавців побачив ці малюнки, вони їм сподобалися і були надруковані.
Дивлячись на його малюнки, відчуваєш, як художник сам сміється разом з дітьми.
Він дуже сміливо звертається з книжковою сторінкою, не руйнуючи її площини, він робить її безмежної, з дивним майстерністю зображує реальні і найфантастичніші сцени. Текст не існує окремо від малюнка, він живе в композиції. В одному випадку він відзначений рамкою з квіткових гірлянд, в іншому -окружён прозорим дрібним малюнком, в третьому - на кольоровому тлі тонко пов'язаний оточуючими колірними плямами. Його малюнки пробуджують не тільки уяву, гумор, а й формують естетичне почуття і художній смак. В ілюстраціях Конашевича немає глибокого простору, малюнок завжди наближений до глядача.
Книги, які оформляв Конашевич, були яскравими, святковими і доставляли дітям величезну радість.
Іван Якович Білібін (1876-1942 рр.)
Велику увагу приділяв художник мистецтва оформлення книги. Він був одним з перших, хто почав малювати ілюстрації до українських народних казок і билин.
Працював він над книгами невеликого обсягу, так званими «книжками-зошитами», і оформляв їх так, щоб все в цих книжках: текст, малюнки, орнамент, обкладинка - становило єдине ціле. І ілюстрацій в них було відведено стільки ж місця, скільки і тексту.
Іван Якович Білібін розробив систему графічних прийомів, які дали можливість об'єднувати ілюстрації та оформлення в одному стилі, підпорядкувавши їх площині книжкової сторінки.
Характерні риси Билибинская стилю: краса візерункового малюнка, вишукана декоративність колірних поєднань, тонке зорове втілення світу, поєднання яскравої казковості з почуттям народного гумору і ін.
Він виконав ілюстрації до українських народних казок «Царівна-жаба», «пір'ячко Фініст-Ясна Сокола», «Василиса Прекрасна», «Марія Моревна», «Сестричка Оленка та братик Іванко», «Біла качечка», до казок А. С. Пушкіна - «Казка про царя Салтана», «Казка про золотого півника,« Казка про рибака і рибку »і багатьом іншим.