Договірне регулювання оплати праці - трудове право України

Договірне регулювання оплати праці

Договірна оплата праці - розміри і умови оплати праці працівників, визначаються колективними договорами та угодами і індивідуальними трудовими договорами (контрактами). Договірне регулювання оплати праці працівників підрозділяється на: а) колективно-договірне б) індивідуально-договірне.

Колективно-договірне регулювання оплати праці працівників здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди ". Головним принципом при цьому є недопущення погіршення правового становища працівників шляхом зниження гарантій, передбачених угодою більш високого рівня або законодавством. Однак згідно зі ст. 14 Закону України "Про оплату праці" тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців можуть застосовуватися норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче державних норм і гарантій в оплаті праці .

На практиці часто виникає питання про правомірність встановлення в колективних договорах мінімального розміру ставок (окладів), що перевищує законодавчо закріплений розмір мінімальної заробітної плати. Розглянемо його докладніше: по ст. 15 Закону України "Про оплату праці" підприємства в колективному договорі самостійно встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Основою організації оплати праці в Україні згідно з чинним законодавством є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Норми зазначеного Закону і КЗпП України поширюються на підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання. Якщо працівники перебувають у трудових відносинах з підприємствами, оплата їх праці провадиться в межах, визначених чинним законодавством, тобто працівникові повинен бути встановлено тарифну ставку або оклад. При цьому необхідно враховувати норми ст. 3 Закону України "Про оплату праці", згідно з якою при виконанні норми праці (обсягу робіт) не мають відповідної кваліфікації працівником основна заробітна плата не може бути нижче мінімальної заробітної плати, і ст. 6, якою встановлено, що на підприємствах організація оплати праці має здійснюватися з урахуванням міжпосадових (кваліфікаційних) співвідношень розмірів тарифних ставок (окладів). Оскільки всі інші види виплат і їх розміри підприємства визначають самостійно, то не буде порушенням, якщо працівнику призначена тарифна ставка (оклад), яка для кваліфікованого працівника повинна встановлюватися в розмірі, що перевищує законодавчо визначений розмір мінімальної заробітної плати.

У статті 11 Закону України "Про оплату праці" закріплено, що мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.

Генеральна угода має визначати мінімальні розміри тарифних ставок робітників першого розряду по галузях економіки з урахуванням складності і умов виконуваних робіт, порядок перегляду рівнів мінімальних тарифних ставок, мінімальні розміри доплат і надбавок до тарифних ставок (посадових окладів), що мають міжгалузевий характер. Укладення угод на галузевому рівні має стати головною ланкою в системі колективно-договірного регулювання. Потребує законодавчого закріплення положення про те, що дія галузевих угод поширюється на всі підприємства, які за виробничою ознакою відносяться до даної галузі, незалежно від участі їх в укладанні угод. Норми галузевої угоди повинні бути обов'язковими для застосування в колективних договорах.