33) Державний кредит як ланка фінансової системи

Державний кредит-сукупність економічних відно-шень між державою в особі її органів влади і управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами - з іншого, при яких держава виступає в ролі позичальника, креди-тора і гаранта.

Сутністю державного кредиту є економічні відносини з перерозподілу вартості внутрішнього валового продукту (ВВП) і певної частини національного багатства. За допомогою державного кредиту держава мобілізує додаткові ресурси для фінансування своїх потреб і виконання своїх функцій.

Основними завданнями державного кредитування є:

- мобілізація державою додаткових фінансових ресурсів;

- консолідація тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб;

- забезпечення фінансування бюджетного дефіциту;

- підтримка розвитку найважливіших для країни галузей господарства.

Форми державного кредиту:

Держава як позичальник (позики);

Державний кредит може мати дві форми: ощадна справа і державні позики.

Ощадна справа належить до державного кредиту якщо залучені кошти спрямовуються в доходи бюджету. Однак, як правило, ощадні банки, незалежно від форми власності діють на комерційній основі і мобілізовані кошти формують їх кредитні ресурси. Частина цих ресурсів може спрямовуватись на придбання державних цінних паперів і таким чином належати до державного кредиту.

Відгосударственного боргу:

капітальний державний борг. представляє собою всю суму випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи нараховані відсотки, які повинні бути виплачені за цими зобов'язаннями,

поточний, що включає витрати по виплаті доходів кредиторам за всіма борговими зобов'язаннями держави і по погашенню зобов'язань, термін оплати яких настав.

Функціонування державного кредиту веде до утворення державного боргу.

Державний кредит можна класифікувати за різними ознаками:

1) в залежності від місця розміщення державні позики діляться н:

3) в залежності від звернення на ринку державні позикові інструменти бувають:

Ринкові позики вільно продаються і купуються. Вони є основ-ними при фінансуванні бюджетного дефіциту.

Неринкові - не можуть вільно змінювати своїх власників. Вони не підлягають обігу на ринку цінних паперів. Зазвичай випускаються государ-ством, щоб залучити певних інвесторів, специфічним інтересам яких і відповідають. Так, неринкові державним-ні облігації випускаються на Заході для мобілізації коштів недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, дрібних інвесторів;

4) в залежності від терміну залучення коштів дер-ні позики діляться на:

короткострокові (з терміном погашення до 1 року),

середньострокові (від 1 до 5 років),

довгострокові (від 5 до 30 років).

5) залежно від забезпеченості боргових зобов'язань вони діляться на:

Заставні облігації забезпечуються чимось конкретним, наприклад, певними доходами або майном. Такі облігації звичайно випускаються місцевими органами влади.

Беззакладние не забезпечуються нічим визначеним. В якості забезпечення служить все иму-суспільством держави або даного муніципалітету. Центральні органи управління зазвичай випускають беззаставні облігації. Їх надійність винятково висока і тому інвестори не потребують ніяких додаткових гарантій.