Товарне забезпечення грошей товарне забезпечення можна розділити на наступні основні

а) забезпечення у вузькому сенсі - коли емітент готовий забезпечити пред'явника грошових знаків товарними цінностями на його першу вимогу і за заздалегідь встановленою ціною;

б) забезпечення в широкому сенсі - наявність в країні, де сталася емісія грошових знаків, достатньої маси товарів і послуг, які можуть бути обмінені на ці грошові знаки;

в) забезпечення в найширшому сенсі - наявність достатньої для обміну маси товарів і послуг в масштабах усієї світової господарства.

Товарне забезпечення у вузькому сенсі найчастіше виступало у формі золота та інших дорогоцінних металів, які зберігалися в банку-емітенті або казначействі. Емітент на першу вимогу власника грошового знака (банкноти, казначейського квитка) обмінював його на метал за наперед визначеним паритетом. Ми вже вище говорили про золотий стандарт як найбільш яскравому і близькому до нас за часом прикладі грошової системи, що базується на товарному забезпеченні у вузькому сенсі.

Іноді в якості забезпечення використовувалися інші цінності і товари. Наприклад, відразу ж після революції 1789 року влада Франції приступили до випуску так званих ассігнатов під забезпечення земельними ділянками. Правда, експеримент з такими паперовими грошима тривав недовго, так як ассігнатов було випущено дуже багато, при фіксованій ціні на землю вони стали втрачати довіру з боку громадян, і їхня купівельна спроможність стала швидко падати.

До речі, сьогодні в умовах фінансової кризи знову пожвавилися дискусії з приводу необхідності повернення до грошей, які б мали товарне забезпечення у вузькому сенсі. Причому проекти таких грошових систем передбачають найширший діапазон товарів, які могли б використовуватися емісійними інститутами: від традиційного золота до нафти і навіть електричної енергії (так звані «енергетичні гроші»). Пропонується також «Кошик» забезпечення, тобто забезпечення, яке передбачає використання поєднання цілого ряду ліквідних товарів ( «кошика»): нафти, кольорових металів, пшениці і т.п.

Однак на сьогоднішній день в світі практично немає таких грошових систем, які б спиралися на товарне забезпечення у вузькому сенсі слова. Хоча деякі центральні банки і казначейства (міністерства фінансів) можуть мати у своєму розпорядженні значні запаси товарних цінностей - золотом, іншими дорогоцінними металами (а в ряді випадків також дорогоцінними каменями), вони не проводять обмін цих цінностей на випущені ними грошові знаки (банкноти, розмінну монету, казначейські квитки).

Такий обмін був тимчасово припинений ще в роки Першої світової війни, а остаточно - в 30-і роки минулого століття. Після Другої світової війни лише долар США, який пред'являється грошовою владою інших країн, міг обмінюватися на монетарне золото з запасів казначейства США (для фізичних і юридичних осіб такий обмін долара США був припинений в 1934 році і паче не відновлювався). Давно вже господарі друкарського верстата в Америці завбачливо «витерли» на зелених папірцях всякі натяки на те, що ці папірці забезпечені жовтим металом, і що господарі обіцяють обмінювати долари на золото. Вони також розсудливо перевели в 1934 році золото з балансів федеральних банків, що входять в ФРС США, на баланс Міністерства фінансів США (отримавши в обмін так звані «золоті сертифікати»).

Довше за всіх формальний зв'язок з золотом зберігав швейцарський франк. В конституції Швейцарії було зафіксовано, що паперові франки повинні бути забезпечені як мінімум на 40% золотом (це, однак, не означало, що центральний банк країни зобов'язується обмінювати банкноти на золото; такий розмін був припинений ще в 1930-і роки). Лише десять років тому під тиском США законодавці Швейцарії анулювали це положення конституції, після чого значна частина золотого запасу країни була розпродана.

В СРСР до кінця його існування існувала формальна (декларативна) зв'язок паперових грошей із золотом: на банкнотах і казначейських білетах була запис про те, що ці грошові знаки забезпечені золотим запасом держави. При цьому ніхто з простих смертних не знав, наскільки рубль забезпечений золотом, тому що не було відкритих даних ні за кількістю паперових грошей, що перебували в обігу, ні за обсягом золотого запасу держави. Також як і в Швейцарії, в Радянському Союзі не можна було здійснити обмін паперових грошей на золото. У Укаїни на паперових знаках (банкнотах) запис про забезпечення рубля золотом зникла.

Отже, відбулася поступова еволюція грошей: 1)

повноцінні товарні гроші (найбільш досконала їхня форма - золоті гроші у вигляді злитків і монет); 2)

представницькі гроші, тобто паперові знаки грошей, які могли обмінюватися на грошовий товар (перш за все золото); 3)

нерозмінні гроші, які протягом тривалого часу мали паперову форму, а в найближчому майбутньому можуть придбати електронну форму (записи на магнітних носіях інформації).