Слов’янські мови - це
Класифікація
Слов'янські мови за ступенем їх близькості один до одного прийнято ділити на 3 групи: східнослов'янську. южнославянскую і західнослов'янську. Розподіл слов'янських мов всередині кожної групи має свої особливості. Кожен слов'янську мову включає до свого складу літературну мову з усіма його внутрішніми різновидами і свої територіальні діалекти. Діалектне дроблення і стилістична структура всередині кожного слов'янської мови неоднакові.
Гілки слов'янських мов:
походження
Слов'янські мови в рамках індоєвропейської сім'ї найбільш близькі балтійським мовам. Подібність між двома групами послужило основою для теорії «балто-слов'янського прамови», згідно з якою з індоєвропейської прамови спочатку виділився балто-слов'янський прамова, пізніше розпався на прабалтійскій і праслов'янська. Однак багато вчених пояснюють їх особливу близькість тривалим контактом древніх балтів і слов'ян, і заперечують існування балто-слов'янської мови. Не встановлено, на якій території сталося відокремлення слов'янського мовного континууму з індоєвропейського / балто-слов'янського. Можна припускати, що воно відбулося на південь від тих територій, які, згідно з різними теоріями, відносяться до території слов'янських прабатьківщин. З одного з індоєвропейських діалектів (протославянской) сформувався праслов'янська мова. який є родоначальником всіх сучасних слов'янських мов. Історія праслов'янської мови була тривалішою, ніж історія окремих слов'янських мов. Протягом тривалого часу він розвивався як єдиний діалект з тотожною структурою. Діалектні варіанти виникли пізніше. Процес переходу праслов'янської мови в самостійні мови найбільш активно проходив у 2-й половині I-го тис. Н. е. в період формування ранніх слов'янських держав на території Південно-Східної та Східної Європи. У цей період значно збільшилася територія слов'янських поселень. Були освоєні райони різних географічних зон з різними природними і кліматичними умовами, слов'яни вступили у взаємини з населенням цих територій, що стоять на різних щаблях культурного розвитку. Все це відбилося в історії слов'янських мов.
Історія праслов'янської мови ділиться на 3 періоди: найдавніший - до встановлення тісного балто-слов'янської мовної контакту, період балто-слов'янської спільності і період діалектного дроблення і початку формування самостійних слов'янських мов.
Історія розвитку
У ранній період розвитку слов'янського прамови склалася нова система гласних сонантов, значно спростився консонантизм. набула широкого поширення в аблаута щабель редукції. корінь перестав підкорятися древнім обмеженням. Праслов'янська мова входить до групи сатем (sьrdьce, pisati, prositi, пор. Лат. Cor, - cordis, pictus, precor; zьrno, znati, zima, пор. Лат. Granum, cognosco, hiems). Однак ця риса реалізувалася в повному обсязі [6]. пор. праслав. * Kamy, * kosa. * Gǫsь, * gord', * berg' і ін. Праслов'янська морфологія представляє істотні відхилення від індоєвропейського типу. Це перш за все відноситься до дієслова, в меншій мірі - до імені.
У період балто-слов'янської спільності в праславянском мові були втрачені голосні сонанти, на їх місці виникли Діфтонгічне поєднання в положенні перед приголосними і послідовності «голосний сонант перед голосними» (s'mьrti, але umirati), інтонації (акут і циркумфлекс) стали доречними ознаками. Найважливішими процесами праслов'янського періоду були втрата закритих складів і пом'якшення приголосних перед йотом. У зв'язку з першим процесом все стародавні Діфтонгічне поєднання перейшли в монофтонги, виникли складові плавні, носові голосні. відбулося переміщення слогораздела, що викликало, в свою чергу, спрощення груп приголосних, явища межслоговой дисиміляції. Ці найдавніші процеси наклали відбиток на всі сучасні слов'янські мови, що відображено в багатьох чергуваннях: пор. рус. «Жати - жну»; «Взяти - візьму», «ім'я - імена». чеськ. ziti - znu, vziti - vezmu; сербохорв. Жеті - тиснемо, узеті - узмем, име - імена. Пом'якшення приголосних перед йотом відображено у вигляді чергувань з - ш, з - ж і ін. Всі ці процеси зробили сильний вплив на граматичну будову, на систему флексій. У зв'язку з пом'якшенням приголосних перед йотом було пережито процес т. Зв. першій палаталізації задненебних: до> ч, г> ж, х> ш. На цій основі ще в праславянском мовою сформувалися чергування до: ч, г: ж, х: ш, які справили великий вплив на іменне і дієслівне словотворення.
Пізніше розвинулися друга і третя палаталізація задньопіднебінних, в результаті яких виникли чергування до: ц, р: дз (з), х: з (х). Ім'я змінювалося по відмінках і числах. Крім єдиного і множинного чисел існувало подвійне число. яке пізніше втратилася майже у всіх слов'янських мовах (рудиментарним залишилося в українському та хорватською).
Існували іменні основи, що виконують функції визначень. У пізній праслов'янський період виникли займенникові прикметники. Дієслово мало основи інфінітива і теперішнього часу. Від перших утворювалися інфінітив. супін. аорист. імперфект. причастя на-л, причастя дійсного застави минулого часу на -в' і причастя пасивного стану на -н. Від основ теперішнього часу утворювалися даний час, наказовий спосіб, дієприкметник дійсної застави теперішнього часу. Пізніше в деяких слов'янських мовах від цієї основи почав утворюватися імперфект.
У праславянском мовою почали формуватися діалекти. Існували три групи діалектів: східна, західна і південна. З них потім сформувалися відповідні мови. Група східнослов'янських діалектів була найбільш компактною. У західнослов'янській групі були 3 підгрупи: лехитськой. серболужіцкой і чесько -словацкая. Південнослов'янська група була в діалектному відношенні найбільш диференційованою.
Праслов'янська мова функціонувала в додержавні період історії слов'ян, коли панував родоплемінної суспільний лад. Істотних змін зазнала в період раннього феодалізму. У XII-XIII ст. відбувалася подальша диференціація слов'янських мов, сталася втрата властивих праслов'янської мови сверхкраткіх (скорочених) голосних ь і ь. В одних випадках вони зникли, в інших перейшли в голосні повного освіти. В результаті відбулися істотні зміни в фонетичному та морфологічному ладі слов'янських мов, в їх лексичному складі.
Слов'янських мов властиво наявність палаталізації приголосних - наближення плоскої середній частині мови до неба при вимові звуку. Майже всі згодні в слов'янських мовах можуть бути твердими (непалаталізованнимі) або м'якими (палаталізований). В області фонетики між слов'янськими мовами є деякі суттєві відмінності. У польському і кашубському мовах зберігаються два носових голосних - ą і ę, які втрачені в інших слов'янських мовах. У різних слов'янських мовах наголос реалізується по-різному. В чеською, словацькою і лужицьких наголос зазвичай падає на перший склад слова; в польському - на передостанній; в сербсько-хорватська ударним може бути будь-який склад, крім останнього; в українському, українському і білоруському наголос може падати на будь-який склад слова.
писемність
Першу літературну обробку слов'янські мови отримали в 60-х рр. IX ст. Творцями слов'янської писемності були брати Кирило (Костянтин-Філософ) і Мефодій. Вони перевели для потреб Великої Моравії з грецької мови на слов'янську літургійні тексти. У своїй основі новий літературна мова мав південно-македонський (Солунський) діалект, але у Великій Моравії засвоїв багато місцевих мовних особливостей. Пізніше він отримав подальший розвиток в Болгарії. На цій мові (зазвичай званому старослов'янською мовою) була створена багатюща оригінальна і перекладна література в Моравії. Паннонії. Болгарії. на Русі. в Сербії. Існувало два слов'янських алфавіту: глаголиця і кирилиця. Від IX ст. слов'янських текстів не збереглося. Найдавніші належать до X століття. Добруджанского напис 943 року. напис царя Самуїла 993 року. Варошская напис 996 року і інші. Починаючи з XI ст. збереглося більше слов'янських пам'яток.
Сучасні слов'янські мови використовують алфавіти на основі кирилиці і латиниці. Глаголиця застосовується в католицькому богослужінні в Чорногорії і в декількох прибережних районах в Хорватії. У Боснії протягом деякого часу паралельно з кирилицею і латиницею використовувався також арабський алфавіт.
літературні мови
В епоху феодалізму слов'янські літературні мови, як правило, не мали строгих норм. Іноді функції літературного виконували чужі мови (на Русі - старослов'янська мова. В Чехії і Польщі - латинську мову).
українська літературна мова пережив багатовікову і складну еволюцію. Він увібрав в себе народні елементи і елементи старослов'янської мови, зазнав впливу багатьох європейських мов.
У Чехії в XVIII в. літературну мову, яка досягла в XIV -XVI ст. великої досконалості, майже зник. У містах панувала німецька мова. У період національного відродження в Чехії штучно відродили мову XVI в. який в цей час вже був далекий від народної мови. Історія чеської літературної мови XIX -XX ст. відображає взаємодію старого книжної мови і розмовного. Словацька літературну мову мав іншу історію, він розвивався на основі народної мови. У Сербії до XIX в. панував церковнослов'янську мову українського варіанту. У XVIII ст. почався процес зближення цієї мови з народним. В результаті реформи, проведеної Вуком Караджичем в середині XIX в. була створена нова літературна мова. Македонський літературна мова остаточно сформувався в середині XX в.
Крім «великих» слов'янських мов існує ряд малих слов'янських літературних мов (мікроязиков), які зазвичай функціонують поряд з національними літературними мовами і обслуговують або відносно малі етнічні групи, або навіть окремі літературні жанри.
Примітки
література
- Бернштейн С. Б. Нарис порівняльної граматики слов'янських мов. Вступ. Фонетика. М. 1961.
- Бернштейн С. Б. Нарис порівняльної граматики слов'янських мов. Чергування. Іменні основи. М. тисячі дев'ятсот сімдесят чотири.
- Бірнбаум Х. Праслов'янський мову. Досягнення і проблеми його реконструкції, пров. з англ. М. 1987.
- Бошкович Р. Основи порівняльної граматики слов'янських мов. Фонетика і словотвір. М. +1984.
- Гильфердинг А. Ф. загальнослов'янської азбука з додатком зразків слов'янських наріч. - Харків. Тип. Імператорської Академії Наук, 1871.
- Кузнєцов П. С. Нариси з морфології праслов'янської мови. М. 1961.
- Мейе А. Общеславянский мову, пров. з франц. М. тисяча дев'ятсот п'ятьдесят-одна.
- Нахтігал Р. Слов'янські мови, пров. зі словен. М. 1963.
- Національне відродження і формування слов'янських літературних мов. М. 1978.
- Вступ до порівняльно історічного Вивчення слов'янських мов. За ред. О. С. Мельничука. Київ, 1966.
- Vaillant A. Grammaire comparee des langues slaves, t. 1-5. Lyon - P. 1950-77.
Дивитися що таке "Слов'янські мови" в інших словниках:
Слов'янські мови - СЛОВ'ЯНСЬКІ МОВИ. С. яз. належать до індо європейській системі мов (див. Індо європейські мови). Вони діляться на три групи: західну, південну і східну. До західної групи належать мови чеська, словацька, польська з кашубським, лужицькі і ... ... Літературна енциклопедія
Слов'янські мови - мови слов'ян (Див. Слов'яни), що живуть головним чином на території Європи і Азії. Число говорять С. я. понад 130 млн. чоловік (1970, оцінка). Сучасні С. я. прийнято ділити на 3 групи: східнослов'янську (український, український, ... ... Велика радянська енциклопедія
СЛОВ'ЯНСЬКІ МОВИ - група близькоспоріднених мов, що відносяться до індоєвропейської сім'ї мов. Сучасні слов'янські мови поділяються на 3 групи: східнослов'янські (український, український, белоукраінскій), западнославянские (польський, лужицький, чеська, словацька) і ... ... Великий Енциклопедичний словник
Слов'янські мови - С. мови складають одну з сімей аріоевропейской (індоєвропейської, индогерманских) галузі мов (див. Мови індоєвропейські). Назви слов'янин, слов'янські мови не тільки не можна вважати спорідненим етимологічно слову людина, але навіть не можна ... ... Енциклопедичний словник Ф.А. Брокгауза і І.А. Ефрона
Слов'янські мови - слов'янські мови група споріднених мов індоєвропейської сім'ї (див. Індоєвропейські мови). Поширені на території Європи і Азії. Загальне число мовців понад 290 млн. Чол. Відрізняються великим ступенем близькості один до одного, яка ... ... Лінгвістичний енциклопедичний словник
слов'янські мови - група близькоспоріднених мов, що відносяться до індоєвропейської сім'ї мов. Сучасні слов'янські мови поділяються на 3 групи: східнослов'янську (український, український, белоукраінскій), західнослов'янську (польський з кашубським діалектом, що зберіг ... ... Енциклопедичний словник
слов'янські мови - Мови, що входять в індоєвропейську сім'ю і утворюють в ній гілка з рядом підгруп: 1) східна підгрупа, до якої входять мови українська, український, белоукраінскій; 2) західна підгрупа, до якої входять мови польський, чеський, словацький, ... ... Словник лінгвістичних термінів
Слов'янські мови - Група мов, що входить в індоєвропейську сім'ю. Поширені на території Європи і Азії. Діляться на три підгрупи східнослов'янські мови, південнослов'янські мови і западнославянские мови. Порівняно з іншими індоєвропейськими мовами ... ... Довідник по етимології і історичної лексикології
Слов'янські мови - (Slavic languages), група індоєвропейських мов, поширених в Центр, і Сх. Європі. С.Я. прийнято ділити на три групи (південно. західно і східнослов'янську), але вони все близькі між собою і граматично, і фонологически, і лексично, ... ... Народи і культури
Балто-слов'янські мови - Держави, в яких державними мовами є ... Вікіпедія
- Слов'янські мови. Джессі Рассел. Ця книга буде виготовлена в відповідності з Вашим замовленням за технологією Print-on-Demand. High Quality Content by WIKIPEDIA articles! Славлячи? Нський мови? - група споріднених мов ... Детальніше Купити за 1 125 руб
- «Слово о полку Ігоревім» в перекладах на слов'янські мови XIX-XX ст .. М. Г. Булахов. У виданні відтворюються: першодрукований текст «Слова о полку Ігоревім», паралельний переклад його на українську мову, реконструкція давньоруською мовою О. О. Потебні, 22 прозових перекладу ... Детальніше Купити за 657 руб електронна книга
- Дослідження з етимології і семантикою. Том 4. Балтійські і слов'янські мови. Книга 1. В. Н. Топоров. Ця книга буде виготовлена в відповідності з Вашим замовленням за технологією Print-on-Demand. Справжній том складається з двох книг і включає дослідження по балтійським і слов'янським мовам з ... Детальніше Купити за 600 руб