Скупий лицар - це

У «Скупий лицар» показується розбещуюча, обесчеловечівающая, спустошуюча влада золота. Пушкін першим в російській літературі зауважив страшну владу грошей.

Підсумком в п'єсі є слова герцога:

... Жахливе століття - Жахливі серця ...

Очевидно, щоб уникнути можливих біографічних зближень (всім відома була скупість батька поета, С.Л. Пушкіна, і важкі відносини його з сином) Пушкін видав цю цілком оригінальну п'єсу за переклад з неіснуючого англійського оригіналу.

Альбер у що б то не стало хоче потрапити на лицарський турнір. Розглянувши шолом, бачить, що він пробитий, зіпсований, його неможливо надіти. Альбер сердиться на графа Делоржа, який зіпсував шолом. Іван заспокоює хазяїна, гідно помстився кривдникові - граф ледве піднявся через добу. Альбер ж горює: ". Його нагрудник цілий венеціанський. А груди своя: гроша йому не варто. Навіщо з нього не зняв я шолома тут же! А зняв би я, коли б не було соромно Мені дам і герцога. Проклятий граф! "Альберу легше б втратити голову, ніж шолом, у нього немає грошей на новий, немає пристойного сукні. Він нарікає на бідність, принижує його гідність. Причиною його люті і сміливості на поєдинку була скупість. До того ж кінь зашкутильгав, але немає можливості купити нового, і лихвар більше не дає в борг. Альбер сам розмовляє з жидом Соломоном, який замість позики прийшов отримувати старий борг. Соломону потрібен заклад, тому що слово лицаря цінно, поки він живий, а як уб'ють його, хто на слово повірить лихвареві? Альбер не хоче чекати спадок роки, гроші йому потрібні зараз. Жид пропонує юнакові отрута, щоб отруїти батька і прискорити отримання спадщини. Альбер розлючений цією пропозицією Соломона, готовий його вбити. Жид в страху белькоче: "Я. я жартував. Я гроші вам приніс ". Альбер жене лихваря, але потім посилає слугу за грошима, даючи розписку. Альбер вирішується відкрити герцогу своє плачевний стан з тим, щоб пан вплинув на батька Альбера, змусивши містити лицаря "не як миша, Породжену в підпіллі".

Ця сцена - монолог барона, батька Альбера:

Як студент останнього курсу чекає побачення З якою-небудь розпусниця лукавою Іль дурепою, їм обманутою, так я Весь день хвилини чекав, коли зійду У підвал мій таємний, до вірним скринях. Щасливий день! можу сьогодні я В шостий скриня (в скриня ще неповний) Жменя золоту накопиченого всипати.

Так я, по жмені бідній приносячи. Підніс мій пагорб - і з висоти його Можу дивитися на все, що мені підвладне. Що не підвладна мені? як якийсь демон Отселе правити світом я можу; Лише захочу - споруджена палати; У чудові мої сади Збіжаться німфи жваво юрбою; І музи данину свою мені принесуть, І вільний геній мені поневолити, І чеснота і безсонний працю Смиренно будуть чекати моєї нагороди.

Мені все слухняно, я ж - нічому; Я вище всіх бажань; я спокійний; Я знаю міць мою: з мене досить Цього сознанья.

(Дивиться на своє золото)

Здається, не багато,

А скількох людських турбот,

Обманів, сліз, молінь і прокльонів

Воно великоваговий представник!

Тут є дублон старовинний. ось він. нині

Вдова мені віддала його, але перш

З трьома дітьми півдня перед вікном

Вона стояла на колінах виття.

Йшов дощ, і перестав, і знову пішов,

Лицемірка не чіпати; я міг б

Її прогнати, але щось мені шептало,

Що чоловіків борг вона мені принесла

І не захоче завтра бути в тюрмі.

А цей? цей мені приніс Тібо -

Де було взяти йому, лінивцеві, шахраєві?

Вкрав, звичайно; або, може бути,

Там на великій дорозі, вночі, в гаю.

Так! якби всі сльози, кров і піт,

Пролиті за все, що тут зберігається,

З надр земних все виступили раптом,

То був би знову потоп - я захлинувся б

У моїх підвалах вірних. Але пора.

(Хоче відімкнути скриню.)

Я кожен раз, коли хочу скриня

Мій відімкнути, впадаю в жар і трепет.

Я відчуваю, що відчувати повинні

Вони, втикаючи в жертву ніж: приємно

І страшно разом.

Барон хоче влаштувати "бенкет". Він запалює свічки і відмикає всі скрині.

Я царюю. Який чарівний блиск!

Слухняна мені, сильна моя держава;

У ній щастя, в ній честь моя і слава!

Я царюю. але хто услід за мною

Прийме влада над нею? Мій спадкоємець!

Божевільний, марнотрат молодий,

Розпусників розгульних співрозмовник!

Ледве помру, він, він! зійде сюди

Під ці мирні, німі склепіння

З натовпом ласкателей, придворних жадібних.

Украв ключі у трупа мого,

Він скрині зі сміхом відімкне.

І потечуть скарби мої

В атласні діравие кишені.

Він розіб'є священні судини,

Він бруд єлеєм царським напоїть -

Він щедро. А за яким правом?

Мені хіба даром це все дісталося,

Або жартома, як гравцю, який

Гримить кістьми та купи загрібає?

Хто знає, скільки гірких стриманість,

Приборканих пристрастей, важких дум,

Денних турбот, ночей безсонних мені

Все це коштувало? Іль скаже син,

Що серце у мене обросло мохом,

Що я не знав бажань, що мене

І совість ніколи не гризла, совість,

Пазуристий звір, щось скребуть серце, совість.

Але серце мені тіснить Якийсь невідоме почуття.

Нас запевняють медики: лестощі люди,

У вбивстві знаходять приємність.

Коли я ключ в замок влагаю, то ж

Ні, вистражданий спершу собі багатство,

А там подивимося, чи стане нещасний

Те марнувати, що кров'ю придбав.

О, якщо б міг від поглядів негідних

Я приховати підвал! О, коли б з могили

Прийти я міг, сторожові тінню

Сидіти на скрині і від живих

Скарби мої зберігати, як нині.

Альбер просить у герцога заступництва, той обіцяє вплинути на барона. Перед появою барона герцог велить Альберу вийти, поки вони будуть розмовляти з бароном. Барон під час розмови з герцогом повідомляє, що син хотів його вбити і обікрасти. Альбер входить і звинувачує батька у брехні. Барон кидає синові рукавичку, той приймає виклик. Герцог виганяє Альбера і намагається присоромити барона. Старий вмирає, згадуючи лише про ключах від скринь. Герцог вражений: "Жахливий століття, жахливі серця!"

Твори Олександра Сергійовича Пушкіна

Дивитися що таке "Скупий лицар" в інших словниках:

Скупий лицар - Werkdaten Titel: Der geizige Ritter Originaltitel: Скупий лицар (Skupoi ryzar) Form: durchkomponiert Originalsprache: russisch Musik ... Deutsch Wikipedia

(Скупий) лицар - Ирон. Про скупого людині. Сладострастник, навпаки, виходить з ідеалу фізіологічної повноти, він скупий лицар насолод, який складає в заповітний скриню своє золото ласки, поцілунки, даровані йому милості, все, що вдалося йому урвати від ... Словник оксюморонов української мови

Скупий лицар - Скуп ой р ицарь (літ. Персонаж) ... український орфографічний словник

Скупий лицар (Пушкіна) - сцени з ченстоновской трагікомедії The cavetous Knight. Первинний нарис відноситься ще до 1825 р але остаточну обробку сцени отримали в 1830 р в Болдіні. Про Ченстоне. Ідея поеми Скупий лицар занадто ясна і сама по собі, і по ... ... Словник літературних типів

Альбер ( "Скупий лицар") - Дивись також Лицар, син барона Філіпа. Шляхетний лицар. тигреня. називає його герцог. На турнірі з графом Делоржа (після того, як шолом А. був наскрізь пробитий, зіпсований), з непокритою головою помчав вихором і кинув графа на двадцять ... ... Словник літературних типів

Герцог ( "Скупий лицар") - Дивись також За словами барона, молодий. і йому любі турніри, свята. Уединенье і неробство гублять молодих людей. говорить Г. про Альбера. Йому пристойно в його літах і звання бути при нас. Ми негайно привчимо його до весельям, до балів і турнірів. ... ... Словник літературних типів