Порядок нарахування відпускних і лікарняних - бухгалтерський облік

Порядок нарахування відпускних і лікарняних

Відпустка - це тимчасове звільнення від роботи для відпочинку. Право на відпустку не залежить від місця роботи, форми власності підприємства, посади, системи оплати праці, тривалості та періодичності робочого часу, терміну трудового договору.

Державні гарантії права на відпустку встановлено Конституцією України, Законом України "Про відпустки", КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами. Основна щорічна відпустка надається тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на два календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Керівникам, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних дня. Щорічна додаткова відпустка надається медичним працівникам за роботу зі шкідливими умовами праці та за особливий характер праці. Передбачені також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням та творчих відпусток.

При обчисленні середньої заробітної плати для нарахування виплат за час чергового, додаткового (творчої) відпусток або компенсації за невикористану відпустку в розрахунок береться заробітна плата за останні 12 місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористану відпустку.

Якщо працівник працював на даному підприємстві менше року, то середній заробіток обчислюється, виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Підставою для нарахування відпускних є заява працівника про відпустку, на підставі якої за згодою керівника оформляється наказ про відпустку тієї чи іншої особи.

Розрахунок відпускних проводиться за такою формулою:

де СВ - сума відпускних;

ЗП - заробітна плата за останні 12 попередні місяці; СН - кількість святкових і неробочих днів, які прийняті законодавством;

КВ - кількість календарних днів відпустки.

Якщо святкові і неробочі дні припадають на період відпустки, то вони в розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

З метою рівномірного розподілу витрат на виплату відпусток протягом звітного періоду на підприємствах створюються резерви на виплату відпусток.

31 календарний день

При обчисленні середньої заробітної плати з метою розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, в розрахунок береться заробітна плата за останні шість місяців роботи, що передують випадку, з яким пов'язана відповідна виплата.

Якщо працівник працював менше шести календарних місяців, середній заробіток обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Підставою для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності є подані в бухгалтерію листки непрацездатності (лікарняний листок), де і відображається кількість днів хвороби працівника.

Лікарняні листи підшиваються в окрему папку і нумеруються в хронологічному порядку з початку року, де на кожному лікарняному листку проставляється номер розрахунково-платіжної відомості, в яку він включений для нарахування.

На розмір лікарняних, крім середньої заробітної плати і днів хвороби, впливає також страховий стаж, а саме:

o якщо страховий стаж особи до 5 років, то оплачується 60% середньої заробітної плати;

o якщо страховий стаж особи від 5 до 8 років, то оплачується 80% середньої заробітної плати;

o якщо страховий стаж особи понад 8 років, то оплачується 100% середньої заробітної плати.

Звідси формулу для розрахунку лікарняних можна уявити в такому вигляді:

де СП - сума лікарняних;

ЗП - заробітна плата за шість попередніх місяців;

Рд - кількість робочих днів хвороби;

В - відсоток оплати в залежності від страхового стажу працівника.