Люди як птахи

Клин журавлиний на життя так схожий,
Осінь приходить і серце турбує.
Так ось і життя, клин з років збирає,
Ну а Всевишній їх в шлях відправляє.

Роки, як птахи, різні дуже,
Адже ми не знаємо що нам напророчат.
Щастя все шукаємо, воно живе поруч,
Щастя не буде для вас зорепадом.

Життя немов день, від світанку до заходу,
Дощик і сонце і грому гуркіт.
Ми так схожі на клин журавлиний,
Люди і птахи наче єдині.

Час прийде і в свій клин ти вольyoшься,
Хмарою білим на Землю повернешся.
Вітром попутним пташенятам під крило,
Щоб в польоті завжди їм щастило!

Летить, летить по небу клин втомлений. (С)

Чарівні вірші, Вадим.
Ремінісценція з клином працює.
Уві сні до сих пір літаю, коли тікаю. )))))

Спасибі тобі, Вадим.

Павел, спасибо за теплі слова,
їх іноді так не вистачає!
З кожним прожитим роком переконуюсь,
ДУША не старіє.
Так і літаєш, в мріях, в надії.
:)) а з дзеркала на тебе дивиться вже не юнак :))

Весняного настрою, хай все у нас виходить.
З теплом, Вадим

• Із загальних питань звертайтеся:
  
• Служба тех. підтримки:
  
• Керівник проекту: