Курсова робота - англійські форми ввічливості

1.Англійскіе форми ввічливості

1.1Англійскіе правила поведінки

1.2Англійскій мовний етикет

«Манірні англійці» - ось звичне словосполучення, яке давно стало стереотипом. А тим часом куди доречніше, говорити не очопорності, а про педантичність, причому в кращому сенсі цього слова. Етащепетільность заснована на вмінні і готовності поважати людську особистість, оберігати людську гідність як в собі, так і в інших людях. Іменноетім себелюбство англійця відрізняється від егоїзму, саме з цієї причини егоіндівідуалізм не пригнічує громадського початку.

Таким чином, вищесказане обгрунтовує актуальностьданной теми.

Робота складається з вступу, основної частини, висновків іспіска літератури. Загальний обсяг роботи 12 сторінок.

1. Англійські форми ввічливості

Кожна країна має свої національні традиції, своіправіла поведінки в суспільстві. Ці правила і традиції розвивалися іформіровалісь протягом тисячоліть і розвитку нації. Правила вежлівостікаждого народу - це складне поєднання національних традицій, звичаїв і международногоетікета. Англійці, як відомо, славляться своєю ввічливістю і поступаються в етомразве що японцям.

1.1 Англійські правила поведінки

Ось основні правила англійської ввічливості: треба битьпростим, невимушеним, уважним до співрозмовника, робити все так, як етоудобно іншому. Тому не можна бути розумнішим в розмові, ніж співрозмовник, лучшеодетим, ніж гості, непоступливим до сусіда, поблажливим до інших іліторжествовать перемогу над суперником, показувати свою перевагу, радоватьсясвоей перемозі або чужому поразки. Треба бути простим і «тихим» у всіх смислах.Говоріть треба повільно: саме повільна мова поважна. Вона повинна битьспокойной. Не можна «виходити з себе», помічати помилку іншого. Нельзяподчерківать свою ввічливість і вихованість, не можна хвалитися своімізнаніямі, ерудицією, талантом в якій-небудь області. І при всьому тому воспітаннийанглічанін правдивий. Він не стане лестити, розхвалювати і перехвалювати - етолакейство. Поруч з повагою до інших має існувати повага до себе. Надодержаться з гідністю, але без погорди. А що поважати в інших?

Перш за все - свободу і спокій. Тому молодший не долженпервим вітатися зі старшим (старшим за віком, з жінкою і тільки вредкіх випадках - зі старшим по громадському статусу). Старший можетпоздороваться з молодшим першим і протягнути йому руку, але може цього і незроблене і тоді в цьому немає нічого образливого, так як причин, за якими старшійне вітається, може бути багато. Він може не привітатися, щоб не прерватьзавязавшійся розмову, не порушити настрій присутніх, що не збентежити молодогочеловека тощо. Якщо доводиться йти раніше, то, щоб не порушити компанію, слід це зробити «по-англійськи» - не прощаючись. Останнє знають всі, нопервое - увійти, що не вітаючись, «по-англійськи» мало хто знає.

Дотримуватися цих норм важко, але саме це поведінка природна для англійської людини - важливого, уважного до інших, делікатного, інтелігентного.

Англійська ввічливість поширюється на многіежізненние ситуації. Наприклад, увійшовши в універмаг, контору або пивну, англієць терпляче чекає, поки його помітять, поки до нього «обратятсянепосредственно». Вважається, що прохач, яким є кожен клієнт, недолжен намагатися привернути до себе увагу обслуговуючого персоналу якимось товоскліцаніем, жестом або іншим способом. Реально існуючим особою становішьсялішь після того, як до тебе звернулися з питанням: «Так, сер? Чим можу допомогти? »Скільки б людей не товпилося біля прилавка, продавець має справу лише з однімпокупателем. І якщо статечна домогосподарка набирає тижневий запас продуктовдля своєї численної родини, не слід спробувати вловити хвилинну паузу, щоб запитати, чи є сьогодні в продажу печінка. Не заради того, щоб взяти еебез черзі, а просто дізнатися, чи є сенс стояти і чекати. На подібний вопросответа не буде. Зате коли настане ваша черга, годі й торопясьвибірать собі печінку, попутно розпитувати м'ясника про те, ощенилася чи еготакса, обговорювати з ним чергову зміну погоди та інші місцеві новості.Прічем ніхто з присутніх позаду не проявить ні найменшого роздратування ілінетерпенія. Адже кожен тут чекає своєї черги не тільки заради покупки, але і заради того, щоб повністю заволодіти увагою продавця.

Англійська ввічливість - це не тягар боргу і не желаніепроізвесті сприятливе враження на інших. Чемність та предупредітельностьк оточуючим, народжує у англійця почуття задоволення, піднімає його НЕ боку, а, перш за все, в своїх власних очах.

Англійцям майже невідомі такі риси сучасного побуту, як груба репліка, роздратований вигляд або навіть відчужене байдужість збоку продавця універмагу, кондуктора автобуса або чиновника в конторе.Лондонец вважає цілком очевидним, що люди, з якими він вступить вконтакт заради тієї чи іншої послуги, поставляться до нього не тільки чемно, але іпріветліво. Торговець газетами на перехресті, касир в метро, ​​клерк на почтеумеют знаходити для кожного з змінюваних перед ними незнайомих осіб дружелюбнуюулибку. Англійці просто не звикли, щоб до них ставилися по-іншому, потомуочень болісно реагують на будь-які прояви грубості і бездушності.

Треба підкреслити, однак, що дух привітності ідоброжелательності, пронизливий англійська сервіс, невіддільний від взаімнойвежлівості тих, хто обслуговує, і тих, кого обслуговують. До клієнтів положеноотносіться як до джентльменам і леді, маючи на увазі, що вони дійсно будутвесті себе як такі. Звідси повна відмова від наказового способу вразговоре. «Чи можу я попросити вас. »,« Чи не будете ви так люб'язні. »- вотобщепрінятие форми звернення покупця до продавця, відвідувача кафе кофіціанту.

Взаємна ввічливість складає в Англії одна з основподобающего поведінки.

Багато англійські правила ввічливості - чисто формальні, і серед цих правил є і хороші, і ті, що не дуже подобаються іноземцям. Наприклад, якщо запрошують до чаю, до обіду і т.д. то приходити треба вчасно, совершенноточно. Можна раніше, але не більше, ніж на 10 хвилин. Інакше це може прінестінеудобство господарям.

В Англії, як ніде, дуже важливу роль мають манериповеденія за столом. Потрібно обов'язково дотримуватися основних правил етогорітуала, інакше Вас вважатимуть неввічливим. За англійським столом нудно. Отдельниеіндівідуальние розмови за столом не ведуться, тому що треба говорити тихо імедленно. Всі повинні слухати того, хто говорить і, при необхідності, підтримувати бесіду. Про що ж говорять англійці за їжею? Перш за все про погоде.Дами говорять ще про прислугу - скаржаться. Кажуть про літні подорожі. Хто непутешествовал - говорить про те, куди він збирається поїхати. Абсолютно запрещеноговоріть за столом про політику, про спорт, про релігію: ви можете бути разнихубежденій з сусідом, і це може схвилювати співрозмовника. Якщо ви і начнетеразговор на ці теми, - вас ввічливо, уважно вислухають, не перебиваючи, норазговор не підтримають. Взагалі слухати співрозмовника з увагою і цікавістю - обов'язково. Перебивати неприпустимо, навіть вибачившись. Після столу, нельзяснова продовжувати розмову з сусідом по столу, занадто багато уваги одномусобеседніку - будь то дама або чоловік - це неважливо.

Гостю, який вперше в будинку, господар показує свойдом, але не хвалиться. Але гість повинен робити компліменти господареві, його дому, його саду. Лицемірство? Ні! Гість не повинен хвалити все підряд, одноманітно іскучно. Він повинен знайти щось, що його зацікавить, що йому сподобалося, поповоду чого він може звернутися з питанням до господаря. Нудьгуючий вид у гостя - образливий, якщо тільки може образити людей нечемний по вихованню. Справа в тому, що уанглічан існує золоте правило: можна ображатися тільки тоді, коли васхотят образити. На просту невихованість ображатися не можна: вас просто непрігласят вдруге - ви «не ту суспільства». Не можна ображатися на нерівного, илина незнаючого правил пристойності: наприклад, на іноземця або на художника.

Дуже тверді і розумні правила існують у англійців і втому, хто кому поступається місцем в машині або дорогу в дверях. Сцени в дверях, каку Чичикова з Манілова, в Англії були б просто незрозумілі: адже дорогапрінадлежіт старшому (зрозуміло, за віком), дамі, господареві. Вона - як би егособственность і він має право її поступитися, «подарувати». Молодшому дорога непрінадлежіт, і переуступати її старшому він не має права. Двоє підходять кдверям. Старший мовчки робить жест, пропонуючи пройти молодшому. Обязанностьмладшего злегка вклонитися і швидше скористатися «подарунком». Від подаркане відмовляються. Якщо молодший з якихось обставин опинився першим удверей, - він не робить запрошує жесту. Він просто трохи відходить і чекає покапройдет старший. Найчастіше старший, а особливо пані, користується своїм правом.Но якщо молодший - гість в домі, господар майже завжди поступається йому дорогу. Всепроісходіт швидко і майже непомітно. Ну, а якщо обидва рівні і не один не хочетвзять на себе роль старшого? Це просто: після секунди замішання один іздвух робить необхідний жест. Сперечатися тут неважливо.

Знімати одяг з вішалки - це справа тільки лакея ілісамого володаря. Господар не знімає пальто з вішалки, але коли гість його зняв, він бере у нього пальто з рук і допомагає гостю одягнутися. Це настільки просто іестественно, що іноді гість, знявши пальто, сам подає його власникові, щоб той допоміг одягтися. Це навіть добре: це знак того, що гість не сумнівається в добрихк нього почуття господаря. Жест цей дружній. Вихований і вежлівийчеловек впевнений в дружності оточуючих.

1.2 Англійський мовний ввічливість

Англійський мовний ввічливість - це сукупність спеціальнихслов і виразів, які надають ввічливу форму англійської мови, а також правила, згідно з якими ці слова і вирази вживаються на практиці в разлічнихсітуаціях спілкування. Мовний етикет надає промови ввічливість незалежно від еесодержанія.

В англомовному суспільстві між культурними людьми общеніеведется на трьох рівнях ввічливості - офіційному, нейтральному і фамільярном.Каждому рівню ввічливості відповідає свій власний стиль мовлення.

На нейтральному рівні ввічливості здійснюється вежлівоеобщеніе між незнайомими людьми, а також між тими знайомими людьми, якіне знаходяться в офіційних або фамільярний відносинах.

Фамільярний рівень ввічливості характерний для спілкування всемейном і родинному колі, а також між друзями і приятелями.

Англійський мовний ввічливість - це одна зі складових сілвелікого мистецтва подобатися і викликати прихильність до себе людей. Слова, виражающіепросьбу, подяку і, найголовніше, вибачення, є головними в общенііанглічан один з одним. Іноді англійці висловлюють ввічливість такими способами, які не завжди зрозумілі в інших мовах. Людині з боку буває довольнотрудно відразу освоїти необхідний набір англійських формул ввічливості.

Ввічливе звернення до незнайомої людини починається сізвіненія за заподіяне занепокоєння. Потім, після вибачення, можна обратітьсяс питанням, проханням, зауваженням і т.п.

При деяких обставинах до незнайомого человекуобращаются ні з ввічливим проханням, питанням і т.п. а тільки з ізвіненіямі.Так, наприклад, в театрі, проходячи між рядів крісел, трапляється побеспокоітьнезнакомих людей, які вже зайняли свої місця, змушуючи когось піджати ноги, відвести коліна в бік або навіть встати. У цих та подібних випадках, вежлівоеповеденіе полягає в тому, щоб за кожне таке занепокоєння прінестіізвіненія.

Взагалі слова, що виражають прохання, подяку і, самоеглавное, вибачення, є головними в спілкуванні англійців один з одним, і словетіх так багато, що часом створюється враження, ніби англієць висловлює одну ту саму думку нескінченно довго, точно розмовляє з глухим.

Англійська ввічливість часто проявляється за допомогою «ухильних», нерішучих виразів, де говорять на інших мовах проявляліби велику прямоту, особливо в таких ситуаціях, де є ризик образити людину.

Існує безліч різних способів вираженіянерешітельності. Один з них - використання слів, які «пом'якшують» висловлювання, роблячи його менш прямим і наполегливим. Іноді іспользуетсянесколько «пом'якшуючих» слів одночасно, що робить рада, прохання і т.д. ещеболее «нерішучої».

Загальна ж правило таке - чим менше «прямо» вивиражаетесь, тим більше ввічливим ви будете здаватися. Якщо ви висловлюєтеся слішкомпрямо, вас можуть порахувати просто грубим. Однак занадто «непрямі» вираженіямогут звучати «надто чемними» або, в деяких випадках навіть пишномовними інапищеннимі, якщо вони використовуються не до місця.

Уміння терпляче слухати - не їсти знак згоди, апрізнак доброго виховання. Англійці схильні до недомовленості іпредусмотрітельності. Не тільки перебільшення, але навіть визначеність пугаетіх, як остаточний вирок, який не можна заперечувати, що не оскорбляякого-небудь або не ущемляючи власної гідності. Недомовленість жепредусмотрітельна, оскільки вона визнає свій тимчасовий характер, допускаетпоправкі, доповнення та навіть перехід до протилежної думки. Коротше кажучи, англієць уникає розкривати себе, і риса ця відображена в етиці устногообщенія. Виявляти нав'язливість, намагаючись розговоритися з незнайомою людиною, за англійськими уявленням не тільки неввічливо, але в певних случаяхдаже злочинно - за це можуть притягнути до кримінальної відповідальності.

Вони вміють знаходити шлях один до одного крізь ними ж возведенниебарьери розмовної етики. Згодом переконуєшся, що в англійській беседепервостепенную роль грає не сам по собі словесний обмін, а його підтекст, тобто коло спільних інтересів або загальних спогадів, на які, разговоропірается.

Іноземцю з першого погляду може здатися, чтоанглійская бесіда беззмістовна і пісна. Але це в корені не так. За внешнейсдержанностью англійця криється емоційна, сприйнятлива натура. А оскільки сформовані форма ввічливості не допускають, щоб людина висловлював своімислі прямо, тому в розмові прийнято висловлюватися натяками і недомовками, завжди використовується підтекст. Англійці старанно уникають в розмовній речілюбих особистісних моментів, тобто всього, що може здатися вторгненням вчастную життя і непохитні у всьому, що стосується правил, законів і іхсоблюденія. Тут вони не допускають поблажливості ні до себе, ні до інших. Англічанепрізнают за іноземцями право говорити погано по-англійськи, але самі ніколи небудут спрощувати свою промову.

Таким чином, в основі англійської ввічливості лежатследующіе правила: бути простим, невимушеним, уважним до співрозмовника, робити все так, як це зручно іншому, бути пунктуальним, одеватьсяконсерватівно, при спілкуванні підходити на достатній відстані, дивитися вглаза, посміхатися. Тому не можна бути розумнішим в розмові, ніж співрозмовник, лучшеодетим, ніж гості, непоступливим до сусіда, поблажливим до інших іліторжествовать перемогу над суперником, показувати свою перевагу, радоватьсясвоей перемозі або чужому поразки. Треба бути простим і «тихим» у всіх сенсах.

Англійська ввічливість - це не просто форма чемності, це неперевершене мистецтво. Вона виростає з поваги до человеческойлічності і заохочується природного доброзичливістю. Навіть коли человекасгібают в баранячий ріг, весь цей процес наділений у англійців в такуюобходітельную форму, що він як би і не здогадується про свою долю.

І важливо пам'ятати, що ввічливість в пошані всюди.

На закінчення хочеться привести висловлювання про англійскойвежлівості:

«Багато в чому англійці одночасно самийвежлівий і самий нечемний народ в світі. Їх ввічливість виростає з уваженіяк людської особистості і заохочується природного доброзичливістю ».

Генрі Стіл Комманджер (США), «Британія глазаміамеріканцев» (1974).

«Англійська ввічливість - це не просто чемність; етонепревзойденное мистецтво. Вона завжди була в руках правителів безотказниморужіем для обдурювання того класу, який ці правителі вважали нужнимобманивать. У цій країні вміють так само невблаганно закручувати гайки, какгде-небудь ще. Але навіть коли вас згинають в баранячий ріг, весь цей процессоблачен в таку ввічливу форму, що ви як би не здогадуєтесь про своейучасті ».

Одетта Кюн (Франція), «Я відкриваю англійців» (1934).

Список використаної літератури

3. Григор'єв Л.Л. Англійський мовний ввічливість // Практичний інтернет-курсдля хто вивчає англійську мову. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.englishhome.ru/english-k.html

Ще роботи з етики