Королівський кінь, король данило і його блазень Олелько, Новомосковскть онлайн, без реєстрації

У короля Данила був улюблений кінь Вітер, який в боях не раз служив йому вірою і правдою. Коли ж той кінь постарів і не міг більше з вершником мчати, як вітер, король віддав його доживати віку в стайні. При цьому він суворо наказав, щоб коня берегли як зіницю ока. А той, хто повідомить про смерть коня, потрапить до рук ката.

Але смерть на накази уваги не звертає. Прийшов той чорний день, коли кінь таки здох. І кожного охопив такий страх, що він вже подумки з сім'єю прощався.

Якраз в ту пору там опинився Олелько.

- Гей, Гриць! Ти чого так насупився? - запитав він головного конюха.

- А ти не знаєш, який наказ король мені віддав? Повинен я був коню як свого пана служити. А хто про смерть коня повідомить, того до ката відправлять. Сьогодні той кінь ноги простягнув, а я сиджу і думаю, що ж мені далі робити. Чи то спочатку з сім'єю попрощатися, чи то в замок піти і все як є розповісти. Адже ніхто за мене цього не зробить.

- Погано ти, Гриць, друзів своїх знаєш. Я піду до короля і повідомлю йому новина. А ти можеш більше не сушити голови.

І дійсно попрямував Олелько до короля, став перед ним і каже:

- Шановний добродію, чули новину?

- Улюблений ваш кінь їсти не їсть, пити не п'є, дихати не дихає і не ворушиться.

- Так він, напевно, здох! - вигукнув король.

- Ви маєте рацію, але це не я сказав, а ви. І можете з катом самі домовитися. А то я в цьому не дуже-то розумію.

Король розсміявся і нагородив Олелька за таку дотепну витівку.