Як чумаки за сіллю ходили - будинок сонця
Як чумаки за сіллю ходили
- Васиииль! Василю! - крик знадвору бився у вікна хати, нетерпляче розриваючи на дрібні шматочки такий чудовий, такий запашний сон, де степ зітхала пряним теплим вітром від горизонту до горизонту і ковила кланявся під ноги волам.
Плеснув на обличчя води з діжки в темних сінях і щільніше запахнув жупан, він ступив у снігову талу мішанину, що починається відразу за порогом хати. Перекинутий чан сірого неба гулко відбивав галочий гомін.
Пухка здобна Одарка, з якої чорт його обкрутив дві зими тому, стояла в дверях комори, багатообіцяюче впершись руками в боки.
- Шо ти йдуть, як ото мерзли горить? - завела вона щоранку, і Василь звично втягнув голову в плечі, намагаючись непомітно протиснутися між косяком і пишність жінка.
Поки він прибирав в напівтемній коморі, колов крекчуче під сокирою дрова, ставив корм міцно пахне тваринам паром худобі, виносив теплий гній на город, вибирав яйця з курячих Сидока - Одарка ходила навколо, голосно засуджуючи недбайливого чоловіка за лінь, голодрацтво, безхазяйного, та й за всіх його родичів до купи.
Василь тієї часом, чухаючи волові тверді лобешнік, неуважно посміхався і уявляв, як зовсім вже скоро, ось тільки стане шлях, потягнеться геть на волю з села статечний чумацький обоз.
І важкі неповороткі вози, навантажені зерном, будуть царствено плисти на південь по тугим ковилового хвилях, ведені потужними широколоба волами.
А на самому передньому возі буде гордо сидіти чумацький голова дід Чубар, а за спиною його вчепиться в тугу мішковину кігтистими лапами півень з зеленим хвостом, блискучими проти сонця не гірше смарагдів.
І головні воли будуть мірно ступати, опустивши долу золочені і прикрашені різнокольоровими стрічка роги.
- Ти шо, зовсім здурів. - і без того верескливий Одаркіно голос став і зовсім нестерпний, - ти куди ото подався світ за очі.
Не оглядаючись і не відповідаючи, Василь, сковзаючись, повільно брів повз сусідські тинів, засунувши мерзнуть руки в рукава - і ноги якось непомітно, самі собою, вивели його до хати Чубаря.
Потоптавшись в нерішучості біля тину, Василь попрямував до сараю - в селі всім було відомо, що дід Чубар часом навіть ночує в возі, рятуючись від крутого характеру Чубаріхі, дочки польського корчмаря, яка і до цього дня через слово додавала "холера ясна".
Обережно відкривши рипучу двері, Василь зайшов у солом'яне тепло сараю.
- Та хто там ще? - почув він спочатку молодий, явно не чубарскій голос, а потім приглушений сміх кількох міцних ковток. Коли очі нарешті звикли до світла каганця, поставленого на підлогу, Василь виявив в сараї ледь не всю їх чумацьку артіль.
Дід Чубар, як і належить голові, сидів на возі, навколо на соломі або на підлозі привільно розташувалися інші чумаки.
- Та то ж наш Василю! - загудів басом здоровенний Тарас Семіножка, шуткуючі розгинати важезні волові підкови, - то тепер можна і за новою!
Поруч з носом Василя виникла пузата зелена бутель значних розмірів з широким, на поляцкій манер, горлом, наполовину заповнена лоскочущей нюх рідиною.
- Склянок нема, так шо так сьорбай, - задоволено повідомив довгий, як Жердяков, Гриць Гудзь, - Шо, теж вдома місця нема? А тут будара здох, шоб его.
Чубар скорботно схилив голову з сивим оселедцем: півень будара був його постійною незмінним супутником.
- Еге ж. - співчутливо зітхнув Василь, сьорбаючи.
Двері раптом рипнули і все насторожено принишкли.
. А на порозі виник гусак. Він стояв, дивлячись на чумаків, відкривши широкий дзьоб, і з боку можна було подумати, що гусак посміхається.
З якоїсь примхи природи вилупився він на світ божий пегим, як коняка: пляма на плямі, а одне навіть наповзає на ліве око, надаючи гусака вид прямо-таки хвацький.
- Тю! - здивувався Петро Драбина, - то шо воно таке?
- Тьху, - сплюнув дід Чубар, - та то ж Холерка.
Чумаки тільки переглянулися, хмикнувши собі в вуса. Назвати гусака ім'ям своєї грізної жінко, яким все кликали її за очі - таку сміливість міг мати тільки артільний голова.
Холерка тим часом безтурботно прошлепал прямо через коло і влаштувався біля Василя. Той про всяк випадок трохи відсунувся.
- Цей дурний гусак кажного дня носитися десь, коли добра птиця сидить у курятнику, - поділився дід Чубар.
- Може, чи не хоче до котел твоєї дружини? - припустив Гутар і перший рубака Ондрей Подопринога.
Всі заходилися сміхом і не помітили, як двері сараю відчинилися вже ширше і в отворі виріс огрядний силует Чубаріхі.
Василь зойкнув і сховав сулію за спину. Чумаки миттю замовкли, поглотать мови - Коломия погляд господині не обіцяв нічого доброго. Склавши руки на грудях, вона повільно обвела поглядом присутніх і зупинилася на Чубаров, насупивши брови. Кінчики хустки її очіпка войовничо настовбурчилися. Артільний голова стиснувся бубликом:
- То тут хлопці. того. зайшли, кахи, погомоніти.
- Погомоніти. - повільно басом повторила Чубаріха і, помовчавши трохи, додала, - холера ясна.
Постоявши таким манером ще хвилину, вона велично пішла.
Хлопці перевели дух, підморгуючи один одному. Василь потягнувся за горілкою і раптом відчув, що бутель щось тримає: засунувши мало не всю голову в шийку, Холерка намагався дістатися до заповітного напою.
- Тю! - знову здивувався Петро Драбина, - цею гусак таки дурний!
Василь же відчайдушно намагався витрусити гусака з бутля, розмахуючи нею на всі боки: Холерка лупасіл лапами, розчепірювати рябі крила, а чумацьке общество тим часом заповзало під жупани і солому, давлячись від сміху.
- Та хай йому грець! - в серцях крикнув Василь, з розмаху човгаючи Холеркой про віз, чому гусак вислизнув з бутля і, обтрушуючись, сів на колишнє місце.
А Чубар раптом запропонував, задумливо закручуючи оселедець навколо вуха:
- А шо, хлопці, як нам завтра вже податися?
- Та шлях ще не ставши, ми ж затонемо, - здивувався Остап Загонікобила, який мав репутацію чумака вдумливого і статечного, - хоча воли роздобрів. харчі е, могорич. Лантух.
- Отож, - подав голос Гриць Гудзь, - хоча і Довгеньке воно так буде, так хоч НЕ тута.
Чумаки згідно закивали, широко посміхаючись.
А Холерка впав плазом довгою шиєю просто на солому і заснув.
На наступний ранок з села геть на волю статечно виходив чумацький обоз.
Пересварилися зі своїми молодицями та жінка чумаки переможно правили потужними широколоба волами, провідними за собою важкі вози, навантажені зерном і царствено пливуть на південь.
А на самому передньому возі сидів чумацький голова дід Чубар, зі свіжим синцем під оком і гордим неукрощенная поглядом.
І головні воли мірно ступали, опустивши долу золочені і прикрашені різнокольоровими стрічка роги.
А на небосхилі повільно падав за горизонт, щедро роздаровуючи жменями небесну сіль, Чумацький Шлях.
Лоскочущій, лоскотно - лоскотно, лоскотно
Комора - комора
Півень - півень
Стрічка - стрічки
Холера ясна - неудобопереводімий польський фольклор
Хай йому грець - неудобопереводімий український фольклор
Жінка, дружина - законна супружніца
Молодиця - воно ж, тільки молодші
Каганець - ліхтар
Оселедець - традиційний малоросійський "ірокез"
Гутар - балагур, Тeркін українського розливу
Хустського - хустку
Очіпок - мудре спорудження на жіночій голові з цієї самої хустки, що залишає зверху два кінчика, на зразок вушок (ріжок)
Лантух - мішки
Напій - напій
Звітний напій - горілка