Григорій ос-тер «хочете стати дитячим письменником - пишіть для самого себе ...», «англия»
Григорій Бенционович Ос-тер народився в Одесі в 1947 році, потім сім'я переїхала в Ял-ту, де і пройшло дитинство письменника. У 1970 році Остер надійшов на факуль-тет дра-матургіі Літера-турне инс-титут імені А.М.Горь-кого, де майже по-бив рекорд за тривалістю навчання - в стінах знаменитого вузу пі-сатель провів цілих 12 років!
- Ви дитина післявоєнного часу, на вас це якось вплинуло?
- Ні. Коли народився, я навіть не відразу зрозумів, що Друга світова війна вже скінчилася. Тільки коли підріс.
- У вашому дитинстві було багато свободи?
- Свободи було не так вже й багато - моя бабуся вважала, що дитину не можна відпускати гуляти одного. Мені приходь-лось тікати з друзями, що-б пограти не під наглядом дорослих.
Але якщо говорити серйозно, ко-личество свободи, яку дитина повинна отримувати від батьків, це дуже складне питання. Між дорослими - все просто. Свобода одного дорослого закінчується там, де починається свобода іншого. А ось свобода дитини не долж-на кінчатися там, де починаючи-ється свобода дорослого. Пик-дення дитини - добровільна відмова дорослого від свободи. Не можна відчувати себе вільним від своєї дитини. Це, звичайно, не всім дорослим подобається, і в багатьох самих вільних країнах народжується все менше дітей.
- Напевно, батьки постійно задають вам питання про те, як розвивати дитину?
- Я не вихователь, я просто своїми книгами намагаюся зробити так, щоб дитині стало цікаво з самим собою. Це головне. Людина, якій цікаво з собою, не буде робити гидоти і підлості іншим.
- На зустрічах з Новомосковсктелямі вас запитують про те, як стати письменником. І що ви відповідаєте в такому випадку?
- Ви закінчили факультет дра-матургіі Літературного инс-титут ім. О.М.Горького, як вийшло, що ви стали за-ні-маться дитячої лі-тератому-рій?
- Коли я вступав до Літі-ратурний інститут, я, природно, як і всі молоді люди, хотів писати для дорослих, вважав себе дорослим поетом. А потім пішов второваною стежкою: почав писати для дітей. Це були часи глибокої радянської влади. Як думаєте, чому в Радянському Союзі було так багато прекрасних дитячих письменників? Тому що цензура не дозволяла публікувати те, що талановиті люди хотіли написати для дорослих. Деякі ставали перекладачами, і у них виходили чудові переклади на українську мову. Краще, ніж оригінали. Але частіше йшли в дитячу літературу. Всі мої старші товариші - дитячі письменники - зізнавалися мені, що вони насправді «дорослі». Генріх Сап-гир, Юрій Ентін, Борис За-Ходер, Валентин Берестов, Юрій Коваль, Сергій Коз-лов ... багато-багато інших. Всі хотіли писати для дорослих. Ну, майже все. Мій друг Едуард Успенський запевняє, що з самого початку був дитячий. Але я йому не вірю.
- Які відгуки ви отримуєте від дорослих, які колись були вашими Новомосковсктелямі або глядачами?
Ось і виходить, що дітям нічого пояснювати не треба, вони прекрасно відчувають гумор, розуміють сарказм, а дорослими-лим, тобто тим же самим лю-дям, які перестали бути дітьми та стали дорослими, їм доводиться розтлумачувати: «Шкідливі поради» на насправді корисні. Це щеплення від дурості. Дитина прочитує шкідливий рада, сміється і вже більше не по-падає в пастку, коли йому приходить в голову подібна нісенітниця.
- Коли ви Новомосковскете книги, ви абстрагіруетесь від того, що ви письменник?
- На сьогоднішній день існує велика кількість видавництв, що випускають найрізноманітніші дитячі книги, від якісних і хороших до сумнівних. Виникає відчуття, що, вибираючи, кого і що видавати, видавництва підходять до книг, як до то-вару. Як ви вважаєте, це правильний підхід?
- Багато батьків не схвалюють, коли дитина вибирає творчу професію. Як ви думаєте, чому?
- Багатьом батькам здається, що так надійніше. Мабуть, вони не дуже-то вірять в та-Лант і удачу своїх дітей. Не знаю. Можливо, в якихось конкретних випадках ці батьки і праві. А в інших випадках - ні. Тут раз на раз не доводиться. Але все-таки, на-вірне, в своїх дітей треба міцніше вірити.
- Ви приїжджаєте в Лондон вперше?
- Якими книгами ви порадуєте ваших Новомосковсктелей і шанувальників в Англії?
- Я привезу зовсім нові книги, які тільки недавно вийшли. Одна з останніх - «Як підглядати в майбутнє - підручник для провісників молодшого шкільного віку». Насправді, скажу по секрету, це навч-ник з безпеки для ма-ких дітей. Але я намагався написати його як захоплюючу книгу.
Ще я привезу книгу «Діти і ці», в якій у мене діти поводяться як дорослі, а дорослі - як діти. У ре-док виходить психологічний практикум, коли, Новомосковський цю книгу разом, діти і дорослі краще розуміють один одного.
Дуже хочу познайомитися з моїми англійськими Новомосковсктелямі: і з дітьми, і з дорослими, які були моїми Новомосковсктелямі в своє дитинство.
- А звідки ви, як дитячий письменник, черпаєте натхнення в своїй роботі?
- Звідусіль. Зі своїх дітей, з власного дитинства. Відкрию одну таємницю: хочете стати дитячим письменником - пишіть для самого себе, того себе, яким ви були в дитинстві. Якщо те, що ви напишете, сподобається тому маленькій дитині, ка-ким ви були, значить, ви стали хорошим дитячим письменником. Десь всередині кожного дорослими-ло-го, як сама малень-кая мат-решка, завжди залишається ре-бенок. Якщо до нього достукатися, навчитися з ним спілкуватися, буде набагато легше не тільки писати, а й взагалі жити.
До того ж дитячим письменником можна стати набагато раніше, ніж дорослим. Той, хто збирається писати для дорослих, повинен спочатку хоч трохи набратися досвіду дорослого життя, а досвід дитячого життя є у будь-якого, навіть дуже молодого письменника. Кожна людина, проживши дитинство, отримує багатющий досвід. Тут головне не забути свої дитячі знання, зберегти дитину в собі, пронести його в доросле життя.
- А є якісь секрети, щоб зберегти цю дитину в собі?
- Є. Виступаючи перед моїми британськими Новомосковсктелямі, я зо-ково ці секрети розкрию.
Розмовляла Ольга Кентон
Повну програму зустрічей Григорія Остера в Кимось бриджі, Единбурзі та інших містах в рамках Фесті-ва-ля російської дитячої книги дивіться на сайті: www.russianchildrensworld.com