Філософія Чаадаєва - коротко - російська історична бібліотека

«Філософського лист» Чаадаєва - коротко

В особі Петра Яковича Чаадаєва (1794-1856) теорія «офіційної народності» епохи Миколи I зустріла рішучого противника. У самий розпал загального захвату почуттями патріотизму і народної гордості він виступив в невдячною ролі непримиренного скептика. Чаадаєв, один молодого Пушкіна. була людина для свого часу дуже освічена, з філософським складом розуму. В юності він був гусаром, брав участь у війні 1812 р .. побував за кордоном і повернувся звідти з запасом ідей і інтересів. В епоху Олександра I він був лібералом-теоретиком, виховали свої переконання в тиші кабінету на книгах. Чаадаєва цікавила філософія, історія і релігія. Практичної діяльності він залишився чужий. Замкнувшись в свій внутрішній світ політика-утопіста, він залишився в стороні від настроїв ніколаевскойУкаіни і несподівано з'явився на суд російської публіки з тими ідеалами політичного «космополітизму», які були так характерні для епохи попередньої, олександрівскою. Ось чому тепер Чаадаєв виявився абсолютно самотнім діячем. Мабуть, не зрозумів настроїв сучасного суспільства і ніким не зрозумілий, далекий від всіх суспільних груп, він ні в кого не зустрів підтримки.

Перше «філософського лист» Чаадаєва з'явилося в журналі «Телескоп» в 1836 році. Всіх листів повинно було бути 5-6, але не всі вони змогли бути надруковані, і більшість з них залишилося в рукописі. У першому листі він говорить про необхідність релігії, як головного культурного чинника.

Петро Якович Чаадаєв

Будучи крайнім західником. Чаадаєв схилявся перед культурою Заходу і, в основі цієї культури, подібно до багатьох мислителів Західної Європи, бачив католицизм. Цей інтерес до культурної ролі католицької релігії був одним з результатів епохи французької реставрації (після революції 1789-1794) і романтизму. з його ідеалізацією Середніх століть. Ряд духовних і світських письменників стали доводити, що західноєвропейська культура всім зобов'язана католицизму. Ламенне. де Местр. Шатобріан ( «Геній християнства»), Мішо - ось, головні діячі французької літератури, звеличували католицизм. Посилення впливу католицизму в Європі виразилося, між іншим, в енергійної діяльності єзуїтів. які і вУкаіни зуміли покатоличити багатьох аристократів (Свечіна, кн. Зінаїда Волконська, Гагарін, Шувалов, Голіцин). Велику культурну роль католицтва звеличували навіть деякі протестанти - так, філософ Шеллінг з'явився його ідейним прихильником. Чаадаєв був особисто знайомий з де Местре і Шеллінгом. Все це змусило його песимістично поставитися до російської історії.

Причини російської «відсталості» Чаадаєв побачив в тому, що ми ніколи не йшли разом з іншими народами. Ми не належимо, каже він, ні до жодного з великих родин людства, ні до Заходу, ні до Сходу, не маємо переказів ні того, ні іншого. Ми існуємо, як би поза часом, і всесвітнє освіту людського роду не торкнулося нас. Те, що у інших народів давно увійшло в життя, для нас досі є тільки розумування, теорія. Звертаючись до українського минулого, Чаадаєв не побачив там жодного моменту сильної, пристрасної діяльності, коли створюються найкращі спогади поезії і плідні ідеї. На самому початку, каже він, у нас було дике варварство, потім грубе марновірство, потім жорстоке, принизливе панування завойовників, панування, сліди якого в нашому способі життя не згладилися зовсім і донині. Ось сумна історія нашої юності.

«Існування темне, безбарвне, без сили, без енергії» - ось, що угледів Чаадаєв в прошломУкаіни. «Ні в пам'яті чарівних спогадів, немає сильних повчальних прикладів в народних переказах». В результаті, якесь мляве, байдуже існування при повній відсутності ідей боргу, закону, правди і порядку. «Отшельники в світі, ми нічого йому не дали, нічого не взяли у нього, чи не долучили жодної ідеї до маси ідей людства; нічим не сприяли вдосконаленню людського розуміння і спотворили все, що повідомило нам це вдосконалення ». Ми залишилися в стороні від епохи Відродження. хрестові походи не зрушили нас з місця. Російське християнство, внаслідок його культурної «інертності», він ставив на одну дошку з «абіссінським». «Філософського лист» Чаадаєва полягає зазначенням, що ми повинні поспішати з долученням себе до культурного світу Західної Європи. У наступних листах він в апофеоз представляє католицтво і тата, мріє про єднання всіх народів під покровом католицької церкви. Тоді, писав він, почнеться мирний розвиток загальнолюдської культури. Для цього протестантам треба повернутися в лоно католицтва, а нам відмовитися від православ'я. Чаадаєв договорився до того, що запропонував відмовитися від української мови заради французького. «Чим більше ми будемо намагатися амальгованих з Європою, тим буде для нас краще», - заявляє він.

«Апологія божевільного» Чаадаєва - коротко

Ставлення до Чаадаєву його ідейних супротивників

«Філософського листа» Чаадаєва сповнені історичних помилок і фантазій, але було в них щось і вірне, хоча занадто пристрасно і однобоко висловлене. Однак головне значення їх не в історичному змісті, а в тому скептичному ставленні до патріотичних «ілюзіям», якими жило тодішнє російське суспільство. В історії української самосвідомості «Листи» і вся філософія Чаадаєва стали тим мостом, який з'єднав вільну російську думку двох епох: олександрівскою і миколаївської.

Ідейні противники Чаадаєва, слов'янофіли. високо цінували його, як благородної людини і як сміливого публіциста. Хомяков в 1860-му році згадував Чаадаєва в таких словах: «освічений розум, художнє почуття, благородне серце - такі ті якості, які всіх до нього залучали; в такий час, коли, по-видимому, думка поринала в тяжкий і мимовільний сон. Він особливо був доріг тим, що він сам не спав і інших спонукав ». Є епохи, в які це - велика заслуга.

Шановні гості! Якщо вам сподобався наш проект, ви можете підтримати його невеликою сумою грошей через розташовану нижче форму. Ваша пожертва дозволить нам перевести сайт на більш якісний сервер і залучити одного-двох співробітників для більш швидкого розміщення наявної у нас маси історичних, філософських і літературних матеріалів. Переклади краще робити через карту, а не Яндекс-грошима.