Чому українці не усміхаються життя під лампою!

Перше, що дивує зарубіжного туриста вУкаіни, - це кількість похмурих людей. Чому українські так мало посміхаються? І адже це правда: ми посміхаємося значно менше, ніж інші нації Заходу і Сходу. Голлівудська усмішка чужа українським точно так же, як і єлейне вираз обличчя жителів Китаю або В'єтнаму.

Дослідники комунікативної поведінки називають природну неусмішливість однією з найбільш яскравих національно-специфічних рис українського спілкування. Ця особливість українських часто сприймається на Заході як наслідок поганого виховання або неповаги до співрозмовника.

Однак у цього феномена є свої пояснення, і полягають вони не тільки в суворому кліматі і непростому історичному розвитку нашої країни, але і в тому, що російська посмішка виконує зовсім інші функції, ніж посмішка зарубіжна. Відомі вчені-лінгвісти І.А. Стернин і Ю.Є. Прохоров виділили в своєму дослідженні комунікативної поведінки кілька національних особливостей російської посмішки.

1. українські посміхаються інакше, ніж інші народи.

Російська посмішка (в нормі) виконується тільки губами, зрідка стає злегка видно верхній ряд зубів; демонстрація при посмішці верхніх і нижніх зубів, як це роблять американці, вважається в російській культурі неприємною, вульгарною, а така усмішка називається оскалом або «кінської». українські письменники не раз звертали увагу на відмінність російської та американської посмішок, характеризуючи американську як дивну і штучну для української людини. Максим Горький писав, що у американців на обличчі «перш за все бачиш зуби», а російська приказка говорить: «Скалозуб не бувають любі». Не оминули це питання і наші сучасники: сатирик Михайло Жванецький писав, що американці посміхаються, «як ніби включені в мережу».

2. Посмішка в українському спілкуванні не є сигналом ввічливості.

Для американців і більшості західних європейців посмішка - перш за все сигнал ввічливості, тому вона обов'язкова при вітанні і в ході світської розмови. Чим більше людина посміхається при вітанні, тим більше ввічливості до співрозмовника він демонструє. У деяких східних культурах посмішка ввічливості навіть має на меті полегшити людині сприйняття негативної інформації.
Так, Ілля Еренбург в своїх спогадах розповідає про китайця, який з посмішкою повідомив йому про смерть своєї дружини. Ця ввічлива посмішка означала: «Ви не повинні засмучуватися, це моє горе». В українських таке просто немислимо. Посмішка з ввічливості українським не властива, більш того, часом сприймається вороже. Російська фраза «він з ввічливості посміхнувся» містить несхвальне ставлення до посміхнувшись. Ввічлива усмішка для клієнтів також несхвально називається у нас «чергової» і вважається проявом нещирості.

3. в українському спілкуванні не прийнято посміхатися незнайомим.

4. У українців не прийнято посміхатися під час виконання службових обов'язків, при виконанні будь-якого серйозного справи.

5. Російська посмішка покликана бути тільки щирою і мати зрозумілу причину.

В українських людей посмішка - обов'язково щира, відкрита і висловлює гарний настрій людини або симпатію до співрозмовника. Посмішки, не підкріплені позитивним душевним станом, викликають моментальне недовіру і несхвалення. «Іноді і в посмішці ховається отрута», «Що в серці вариться, в обличчі не втаїться», «Гіркота серця не насолода посмішкою» - свідчать українські прислів'я. У китайців ж інакше кажуть: «На серці образа, а на обличчі посмішка». Зайва усміхненість або веселість здається підозрілою. Така посмішка може розглядатися як дурість або в гіршому випадку як зухвала поведінка (для чоловіків) або запрошує знак (для жінок). Тому кажуть: «Сміх без причини - ознака дурень».

6. Посмішка повинна бути доречною.

українським важливо, щоб посмішка була до місця і відповідала ситуації. Російська приказка говорить: справі час, потісі годину. Вчителі дуже часто роблять зауваження дітям: «Потім будеш посміхатися, працюй». Не прийнято посміхатися, якщо поруч є люди, про яких відомо, що у них серйозні прикрощі: хтось хворий, стурбований особистими проблемами і т. Д. - «не до посмішок».

Незважаючи на те що посмішка не властива українським, вчені-лінгвісти відзначають, що все ж в більшості своїй українські люди веселі, гостинні, життєрадісні і дотепні. Посмішка і сміх - це не одне і те ж, і, на думку дослідників, саме сміх прісущУкаіни, хоч часом це і той самий «сміх крізь сльози», про який писав Гоголь.