Чого хоче граф - завантажити безкоштовно

Над Бенджаміном Синклером посміюються друзі і приятелі, називаючи графом-свахою. Всі його лакеї і покоївки примудрилися переженилися і залишити службу!

Залишається сподіватися тільки на вірність нового секретаря - скромного юнака, занадто молодого для вступу в шлюб.

Але і той зумів здивувати добросердого графа. І не просто здивувати, апоразіть!

Адже під маскою безвусого молодика ховалася. чарівна Джозефіна Квінсі, дівчина, зневірена знайти підходящу роботу.

Що ж випробує Сінклер, коли виявить обман?

А може - любов, яка буде палити полум'ям пристрасті його самотнє життя.

Завантажити електронну версію

Купити паперову книгу

Читати книгу онлайн

... - Це не моя робота! - кричала жінка в холі.

- І не моя, - відповідав чоловік (зараз же почулися й інші голоси, що звучали все голосніше).

Бенджамін, граф Сінклер, мимоволі скривившись, трохи підвівся в своєму шкіряному кріслі і пильно подивився на молодого чоловіка, що сидів за столом навпроти нього. Той же з незворушним виглядом витримав погляд графа - здавалося, його нітрохи не турбували доносилися з холу крики. Сінклер вже зібрався встати, щоб втихомирити слуг, але тут раптом запанувала тиша.

- Чому ж ви вважаєте, що я повинен найняти вас, містер Квінсі? - Сінклер відкинувся на спинку крісла. Прокляття! Тепер він нічого не бачив через стопок папок і паперів, захаращувати стіл. Випроставшись, граф знову подивився на молоду людину.

- Сьогодні вранці я вже розмовляв з п'ятьма іншими секретарями, містер Квінсі, і кожен з них мав більше досвіду, ніж ви. Сумніваюся навіть, що ви вже почали голитися.

Квінсі знизав плечима:

- Хіба гоління - необхідна умова для цієї посади?

Сінклер в розгубленості закліпав, потім раптом спохмурнів. Відрізав ноги в чоботях на кут стола і скинувши при цьому на підлогу стопку паперів, він впоралися поглядом в який сидів навпроти молодої людини.

- Що стосується гоління, то це я ще не вирішив, містер Квінсі, - пробурчав граф.

З холу знову долинули крики, і обидва подивилися на двері. Однак на цей раз крики відразу ж стихли, і Сінклер повернувся до справи. Взявши аркуш паперу зі стосу на столі, він промовив:

- Оскільки до цього у вас був всього один наймач, і ви говорите, що барон. - він глянув на підпис внизу листа, - Брадуелл недавно помер, я навіть не можу перевірити ваші рекомендації. Звідки мені знати, що це не фальшивка?

- Гадаю, вам доведеться повірити мені на слово. - Квінсі поправив на носі окуляри, які приховували вираз його сірих очей (або вони були зелені?).

Сінклер окинув поглядом юнака. Хоча на ньому був неабияк зношений сюртук, а манжети сорочки обтріпалися, розворот його плечей говорив про впевненість в собі, а лінія підборіддя свідчила про гордість. Можливо, Квінсі відчайдушно потребував заробіток, але принижуватися і благати, щоб його взяли на це місце, він не став би.

Тут знову почулися гучні крики, і Сінклер подумав: «Що там відбувається? Чому старші слуги не можуть навести порядок? »

Граф прибрав зі столу ноги і піднявся з крісла. Потім підійшов до дверей і, ривком відчинивши її, спитав:

- Що за шум?

Слуги, які зібралися в холі, тут же замовкли і завмерли на мить. Потім, мовчки переглядаючи, почали розходитися.

«Господи, мені було набагато спокійніше, коли ми стояли табором за все в милі від армії Бонапарта», - зітхнувши, подумав Сінклер. Трохи повагавшись, він повернувся в своє крісло і знову поставив ноги на стіл.

- Так чому ж я повинен найняти вас, Квінсі? Наведіть мені хоча б один переконливий аргумент. Всього один.

Квінсі кивнув на двері:

- Я можу привести в порядок ваші папери, щоб ви звільнилися і змогли зайнятися своїми домашніми справами.

Сінклер похитав головою:

- Це міг би зробити будь-який з тих, з ким я розмовляв сьогодні вранці. Чому ж я повинен найняти саме вас?

Квінсі знову поправив на носі окуляри.

- Я зумію підробити вашу підпис. Сінклер з гуркотом опустив ноги на підлогу.

Молода людина все з тим же незворушним виглядом продовжував:

- Зрозуміло, ви могли б контролювати мою діяльність, щоб не сумніватися в тому, що я дію в ваших інтересах.

Сінклер криво посміхнувся:

- Я міг би відправити вас в Ньюгейтської в'язницю.

- Могли б, але це було б вельми нерозумно, чи не так, пане? - Квінсі вказав на гору кореспонденції, здіймалася між ними на столі. - Перебуваючи в тюрмі, я не зможу позбавити вас від цієї нудної паперової роботи. Вам би краще зараз займатися господарством або відвідувати бали, вірно? ...