Чи потрібна світу толерантність
Зараз толерантність стала модним поняттям, під яке можна підігнати, що завгодно і коли завгодно. Спробую марення пояснити на прикладі марення.
Захотілося людині сходити по великому посеред вулиці і він зайнявся справою. Якщо ви зробите йому замечаніе- ви не толерантні, так як вторгаєтеся в особистий простір цієї людини. Якщо ви сядете поруч і займетеся тим же, то- ви толерантні, ви- молодець, так тримати!
Приклад грубий, але думаю- вельми дохідливий.
Вся гидота цієї течії в тому, якщо Ви людина порядна, з традиційними поглядами на життя, мораль та духовность- це суспільство повісить вам ярлик відсталого гнобителя свободи, демократії і спробує зробити вас ізгоєм.
Толерантность- це духовна смерть суспільства.
Миру за великим рахунком начхати -будет толерантність чи ні. Йому головне вижити. Якщо вона буде сприяти цьому, то вона буде, якщо немає, то вона зійде з історичної сцени як тупиковий шлях розвитку.
Толерантність в сучасному європейському вигляді явно йде в глухий кут. І очевидно, що їй доведеться або зникнути, або сильно себе змінити.
Я так думаю, що помилка була навіть у виборі самого терміна цієї ідеології. Якби ті хто її придумав і почав впроваджувати вибрали б слово - повага (respect), то навіть вже виходячи і одного розуміння цього слова випливало б зовсім інше. А толерантність, тобто терпимість або терпіння передбачає вже те що, людина терпить, то з чим не згоден, що йому не приємно, противно, вороже. тобто робить зусилля над самим собою, пригнічує себе, а це вже насильство. нехай і над самим собою. тут закладено протиставлення я і вони:
- толерантність: вони інші, але я їх терплю.
- повагу: вони інші, але я їх поважаю.
для поваги не треба робити зусилля над собою, воно виникає саме по собі по відношенню до іншої людини саме через особливості цього іншого. повагу передбачає визнання за іншим людини, такого ж як і ти.
а терпіти можна і наприклад слимаків або поганий запах.
не знаю, чи відчули ви різницю.