Англійська форма сонета (творча майстерня Алкор)
Англійська сонет прийшов до нас з Англії XVI століття, де розробляється ще одна сонетна модель, а вірніше, ряд моделей, ще більше не схожих на вихідний італійський сонет. Всі вони засновані на французькій формі сонета, але зі зміненими терцетами.
У першій-ліпшій нагоді французького сонета була спільна риса - терцети починалися римує парою рядків, а потім вже йшли чотири рядки, заримовані перехресно або охватной. Коли з Франції сонет перейшов до Англії, то римуються пара рядків змістилася: тепер вона не починала, а закінчувала собою терцети (і весь сонет), а чотиривірш, вставши перед нею, брало вигляд третього катрена. Замість французького АББА + АББА + ВВ Г + ДГД або АбАб + АбАб + ВВ Г + ДДГ ми знаходимо АББА + АББА + ВГГВ + ДД або АбАб + АбАб + ВГВГ + ДД.
Таким образів, замість двох катренів в сонеті з'являється три, терцети зникають зовсім, а сонет завершується двустишием.
Приклад подібного англійської сонета:
Я вірила, що в мертвій долині
У нас з тобою мрії завжди Одне,
Що близьких цілей, відпочинку на дні
Так само боїмося, вірні святині.
Товариш мій. Ворогом ти став відтепер.
Жила сліпий в бездонній глибині.
Ти - сновидіння був в збрехав сні,
Я - привид створила в своїй гордині.
Але ти розірвав згуртований мною коло.
Віддай слова, яким не слухав ти.
Віддай мрії. Як мені, їм чужим став ти, -
Мій ворог - моя любов - джерело мук.
Іль може бути, все це сон і нині -
І ти не ворог? І ти, як я, в пустелі?
/ Л. Вількіна, [1906] /
Перші і останні рими даного сонета однакові, але тут це лише випадковий збіг.
Пізніше ця сонетна форма розхиталася ще більше: в перших двох катренам повторення рим перестало бути обов'язковим, і сонет перетворився в четирнадцатістішіе АбАб + ВГВГ + Деде + ЖЖ.
Такі спрощені сонети писав В. Шекспір, і вони зазвичай називаються «шекспірівськими», хоча першими ввів їх в моду не Шекспір, а поет Сарри. Різка відбиття останнього двовіршя спонукала будувати його як помітну сентенцію-кінцівку. Яскравий приклад таких «шекспірівських» - сонети Шекспіра в перекладах С.Я. Маршака.
Брешуть дзеркала, який же я старий!
Я молодість твою ділю з тобою.
Але якщо дні зорали твій лик,
Я буду знати, що переможений долею.
Як в дзеркало, дивлячись в твої риси,
Я самому собі здаюся молодше.
Мені молоде серце даруєш ти,
І я тобі своє вручаю теж.
Старайся ж себе оберігати -
Чи не для себе: зберігаєш ти серце одного.
А я готовий, як любляча мати,
Берегти твоє від горя і недуги.
Одна доля у наших двох сердець:
Завмре моє - і твоєму кінець!
/ Сонет Шекспіра №22, переклад С. Маршака /
В оригінальних англійських сонетах українські поети до таких вольностей зазвичай не доходили. Наприклад, Л.Вількіна, приклад сонета якій дано вище, орієнтувалася на англійські зразки (в її циклі 30 сонетів; є переклади з Шекспіра), наскрізні рими в перших двох катренам вона, як правило, зберігає.
Підіб'ємо підсумки сказаного і напишемо правила написання АНГЛІЙСЬКОЇ сонети:
1.Колічество рядків - чотирнадцять.
2.Кількість строф - чотири (три катрени, одне двовірш).
3. Повторюваність рим.
4. Система римування:
- для англійської моделі: АББА + АББА + ВГГВ + ДД або
АбАб + АбАб + ВГВГ + ДД;
- для «шекспірівського сонета»: АбАб + ВГВГ + Деде + ЖЖ.
5. Розмір - п'ятистопний або шестистопного ямб (останній переважніше)
6. Заборона на повторення слів в одному і тому ж значенні (не рахуючи спілок та
прийменників).
7. Точність і рідкість рим.
8. Чергування чоловічих і жіночих рим.
9. Синтаксична закінченість кожної з чотирьох строф: строфний перенос не
допустимо.
10. Інтонаційне відмінність катренів і двустишия;
11. Піднесена лексика інтонації.
12. Сонетний замок в одній з двох останніх рядків сонета.
Для канонічного сонета повинна бути повна закінченість кожної з строф і багато ще чого - див. Статтю, там все перераховано.
Є ще вільні сонети - щось, що нагадує сонет тільки по числу рядків. Це теж "сонет", і такіхна сайті і в літературі - маса; все залежить від того, що саме ви збиралися написати і з якою метою.
На цей твір написано 7 рецензій. тут відображається остання, інші - в повному списку.