Знак наголоси - це
Значення в російської словесності
Знак наголоси має величезне значення і особливу роль в російській фразеології і є невід'ємною частиною при грамотному і смисловому описі того чи іншого предмета, а також фраз і пропозицій прямої мови, вказуючи не лише на зміну інтонацій співрозмовників або акцентуючи головне і другорядне в описуваному, а й вкорне змінюючи сенс вимовленого і записаного (надрукованого) - як в окремому слові, так і в цілому пропозиції.
Правила використання
послідовне вживання
Послідовне вживання знака наголоси прийнято в наступних текстах особливого призначення:
- в лінгвістичних словниках:
- в неодносложних заголовних словах,
- у наведених граматичних формах;
- в неодносложних заголовних словах більшості енциклопедичних словників;
- в текстах для тих, хто вивчає українську мову як іноземну.
(У всіх цих текстах використовується алфавіт з 33 букв - з буквою е. Вживається послідовно.)
вибіркове вживання
У звичайних текстах знак наголоси вживається вибірково. «Правилами» рекомендується використовувати його в наступних випадках:
- для попередження неправильного впізнання слова, наприклад: велика, бачення, ворони, тимчасові, дороги, відрізати, пізніше, потім, проклятий, розсипати, що стоїть, вже, дізнаюся, чудно (на відміну від: велика, бачення, ворони, тимчасові, дороги, відрізати, пізніше, потім, проклятий, розсипати, що стоїть, вже, дізнаюся, чудно); пор. «Дивна» - назва оповідання В. Г. Короленка. «Молодець» - назва поеми М. І. Цвєтаєвої;
- для попередження неправильного наголосу в недостатньо добре відомому слові, в тому числі у власному імені, наприклад: гуру, юкола, Гарсіа, Конакрі, Фермі;
- над буквою е знак наголоси може використовуватися в цілях протиставлення букві е.
- для попередження неправильного впізнання слова, наприклад: всі (на відміну від все), бере (на відміну від бере);
- для попередження помилкового вимови, наприклад: афера, гренадер, дебелий, Крез, Олеша (прізвище);
- для розрізнення відносного займенника що і союзу що. наприклад:
недокументовані деталі
У словниках часто відзначають не тільки основний наголос слів, але і побічна (в складних словах). Для їх відмінності в даний час використовують наступну систему: головний наголос малюють / -образні (акут), а побічна - \ -образні (гравіс): клятвопорушення, навколоземний, вѝце-президент, мѝкрокалькулятор.
До початку XVIII століття російська писемність використовувала церковнослов'янську орфографію, в якій вказувалися всі наголоси, причому для цього (в залежності від місця в слові і його граматичної форми) використовувалося кілька різних знаків. Петро I. вводячи цивільний шрифт. скасував всі надрядкові знаки, в тому числі і наголоси. Однак незабаром вони повернулися в російську писемність, хоча не суцільно, а тільки для запобігання неправильного читання слів, і з більш простою системою вживання. Спочатку використовувалися два різних знака наголоси (замість трьох церковнослов'янських):
Гострою () ставиться завжди над 'голосні Вь Середин ѣ слова, щоб показати удареніе: борошно, строю.
Тяжкої () ставиться над 'голосні Вь конц ѣ слова для означенія ударенія: борошно, стою, крою.
... [Ці] два знака пишуться іноді над 'т ѣ ми словами, котория Вь начертаніі абсолютно подібні, а Вь знаменованіі різні: жахлива мука. житнє борошно. стоїть кр ѣ ПКО, стоїть денег'.
(Начальния правила Руської Граматики. Для Благородних' Воспітанніков' Універсітетскаго Пансїона. Ізданіе третіе. Київ. Вь Університетській Тіпографіі. 1816. Стор. 71.)
Поступово традиція розрізнення двох знаків наголоси відмерла через непотрібність; ось що про це пише Я. К. Грот в своєму «Русском' правопісаніі» (стор. 7 в 10-му і наступних стереотипних виданнях):
Так 'как' російське удареніе завжди буває однаково, то н ѣ т'потреби вживати ще й інший ЗНАК. которийіниє, по прим ѣ ру греческаго листи, ставят' над 'гласною, яка закінчує слово.
На практиці в російській пресі кінця XIX - початку XX століть переважало позначення наголоси знаком. і лише приблизно з другої третини XX століття основною стала нинішня система використання знака. Ця ж система перейшла в українську і білоруську друк, а ось в болгарському і македонському мовою переважає старе позначення.
Знак наголосу в писемностях інших слов'янських мов
Знак наголосу в кодуванні Unicode
Кодування Unicode дозволяє представляти знак наголосу в українській мові. Знак наголоси «» кодується як U + 0301 (769 в десятковій системі, тобто в тексті html-документа слід писати # 769; Також можна писати # X301; ); він, як і інші комбінують знаки, ставиться після ударної літери.
Помилка в шрифті Verdana в Windows XP і більш ранніх змушувала ставити знак наголоси до ударної букви - це некоректно. У Windows Vista шрифт виправлений, існує патч [2] і для більш ранніх ОС (Windows XP і більш пізні версії).