Вінні-пух і всі-всі-всі
Алан Александр Мілн
Сьогодні вранці Пух виявив у себе під дверима Таємниче Повідьомлення, де йшлося:
І, поки він роздумував, що б це могло означати, прийшов Кролик і прочитав йому вголос.
- Я і для інших приготував такий лист, - сказав Кролик.- розтлумачить їм, про що мова, і всі вони теж будуть шукати новий адріск, тобто житло для Сови. Вибач, дуже поспішаю, бувай здоров!
Пух не поспішаючи поплентався за ним. У нього була справа серйозніше, ніж пошуки нового будинку для Сови; йому потрібно було створити Хвалебну Пісню-кричалку - про її колишній будинок.
Адже він обіцяв це Паця багато-багато днів тому, і з тих пір, коли б вони з П'ятачком не зустрічалися, П'ятачок, правда, нічого не говорив, але було відразу зрозуміло, про що він не говорить; і якщо хто-небудь згадував Пісні (Кричалки), або Дерева, або Верьовки, або Нічні Бурі, П'ятачок відразу весь рожевів, починаючи з кінчика носа, і поспішно заговорював про що-небудь зовсім іншому.
"Але це не так-то легко, - сказав Вінні-Пух про себе, продовжуючи дивитися на те, що було колись Будинком Сови.- Адже Поезія, Кричалки - це не такі речі, які ви знаходите, коли хочете, це речі, які знаходять на вас; і все, що ви можете зробити, - це піти туди, де вони можуть вас знайти ".
І Вінні-Пух терпляче чекав.
- Ну, - сказав він після довгого мовчання, - я можу, мабуть, почати: "Ось тут лежить величезний стовбур", тому що адже він же тут лежить, і подивлюся, що вийде.
хвалебні пісні
(Кричалка)
Ось тут лежить величезний стовбур, А він стояв вгору головою, І в ньому Ведмідь бесіду вів З його господинею (Совою). Тоді не знав ніхто-ніхто, Що раптом трапиться жах що! На жаль! Лютий Ураган заревів - і повалив Каштан! Друзі мої! У той страшний час Ніхто-ніхто б нас не врятував. Ніхто б нам би не допоміг, Якби не Хоробрий Паць! - Сміливіше! - він голосно проізнёс.- Друзі, скоріше знайдіть трос (Припустимо, товстенький шпагат, А краще - тоненький канат). І знайте: нехай загрожує Біда, Для Сміливих вихід є завжди! І ось герой піднісся вгору, Туди, туди, де світився світло, - Крізь щілину Для Листів і Газет! Хоч все від жаху тряслися І говорили "Ох" і Ах ", - Герою був невідомий страх! Про Хоробрий, ХОРОБРИЙ Паць! Тремтів він # 63; О ні! О ні! Ні, він злетів під стелю І вліз в "Для листів і газет". Він довго ліз, але він проліз І сміливо кинувся в Ліс! Так, він, як блискавка, майнув, Кричачи: - Рятуйте! Караул! Сова і Пух в полоні. Біда! На допомогу! Все-все-все сюди! - І Все-Все-Все (хто бігати міг) Помчали, не шкодуючи ніг! І незабаром Все-Все-Все прийшли (Не просто, а на допомогу до нас), І вихід тут же ми знайшли (Вірніше, він знайшовся сам). Так слався, слався на століття Великий Подвиг П'ятачка!
- Ось, значить, так, - сказав Пух, проспівавши все це тріжди.- Вийшло не те, чого я очікував, але щось вийшло. Тепер треба піти і заспівати все це Паця.
"Я шукаю новий АДРИСЮ ДЛЯ СУВИ ти теж Кролик".
- Що все це значить # 63; - запитав Іа. Кролик пояснив.
- А в чому справа з її старим будинком # 63; Кролик пояснив.
- Мені ніколи нічого не розповідають, - сказав Іа.- Ніхто мене не інформує. У майбутню п'ятницю, за моїми підрахунками, виповниться сімнадцять днів з тих пір, як зі мною в останній раз говорили.
- Ну, сімнадцять - це ти перебільшуєш.
- У майбутню п'ятницю, - пояснив Іа.
- А сьогодні субота, - сказав Кролик, - значить, всього одинадцять днів. І, крім того, я особисто був тут тиждень тому.
- Але розмова не відбулася, - сказав Іа.- Не було обміну думками. Ти сказав "Здорово!" І промчав далі. Поки я обмірковував свою репліку, твій хвіст промайнув кроків за сто звідси на пагорбі. Я хотів було сказати: "Що # 63; Що # 63; "- але зрозумів, звичайно, що вже пізно.
- Ну, я дуже поспішав.
- Повинен промовляти перш один, потім другий, - продовжував Іа.- По порядку. Інакше це не можна вважати бесідою. "Здорово!" - "Що, що # 63;" На мій погляд, такий обмін репліками нічого не дає. Особливо якщо коли приходить ваша черга говорити, ви бачите тільки хвіст співрозмовника. І то ледве-ледве.
- Ти сам винен, Іа. Ти ж ніколи ні до кого з нас не приходиш. Сидиш як сич в своєму кутку і чекаєш, щоб всі інші прийшли до тебе. А чому тобі самому до нас не зайти # 63;
- У твоїх словах, Кролику, мабуть, щось є, - сказав він нарешті Я дійсно нехтував законами гуртожитку. Я повинен більше обертатися. Я повинен відповідати на візити.
- Правильно, Іа. Заходи до будь-якого з нас в будь-який час, коли тобі захочеться.
- Дякую, Кролик. А якщо хто-небудь скаже Гучним Голосом: "Знову Іа приперся!" - то ж я можу і вийти.
Кролик нетерпляче переминався з ноги на ногу.
- Ну гаразд, - сказав він, - мені пора йти. Я порядком зайнятий сьогодні.
- На все добре, - сказав Іа.
- Як # 63; А, бувайте здорові! І якщо ти випадково набредёшь на хороший будинок для Сови, ти нам повідом обов'язково.
- Обіцяю, - сказав Іа.
Пух розшукав Паця, і вони удвох побрели знову в Дрімучий Ліс.
- П'ятачок, - сором'язливо сказав Пух, після того як вони довго йшли мовчки.
- Ти пам'ятаєш, я говорив - треба створити Хвалебну Пісню (кричалки) щодо Ти сам знаєш про що.
- Правда, Пух # 63; - спитав Паць, і носик його порозовел.- Ой, невже ти справді створив # 63;
- Вона готова, П'ятачок.
Рожева фарба повільно стала заливати вушка П'ятачка.
- Правда, Пух # 63; - хрипко запитав він Про. про. той випадок, коли # 63 ;. І вона вже зовсім готова # 63;
- Так, П'ятачок.
Кінчики вух П'ятачка запалали; він спробував щось сказати, але навіть після того, як кілька разів прокашлявся, нічого не вийшло. Тоді Пух продовжував:
- У ній сім строф.
- Сім # 63; - перепитав Паць, силкуючись говорити якомога небрежнее.- Адже ти нечасто створюєш пісні на сім куплетів, правда, Пух # 63;
- Ніколи, - сказав Пух.- Я думаю, що такого випадку ніколи не було.
- А все-все-все вже чули її # 63; - спитав Паць, на хвильку затримавшись лише потім, щоб підняти гілочку й відкинути її подалі.
- Ні, - сказав Пух.- Я не знаю, як тобі буде приємніше: якщо я заспіваю її зараз, або якщо ми почекаємо, поки зустрінемо всіх-всіх-всіх, і тоді заспіваємо її. Всім відразу.
П'ятачок трохи подумав.
- Я думаю, що мені було б приємніше, Пух, якби ти заспівав її мені зараз. а потім ще раз заспівав її всім-всім-всім, тому що тоді вони її почують, а я скажу: "Так, так, Пух мені казав", і зроблю вигляд, ніби я не слухаю.
І Пух заспівав йому Хвалебну Пісню (кричалки) - все сім строф. Паць - він тільки стояв і червонів. Адже ніколи ще ніхто не співав Паця, щоб він "Славився, славився на століття!" Коли пісня скінчилася, йому дуже захотілося попросити заспівати одну строфу ще раз, але він посоромився. Це була та сама строфа, яка починалася словами: "Про Хоробрий, Хоробрий П'ятачок". П'ятачок відчував, що початок цієї строфи особливо вдалий
- Невже я справді все це зробив # 63; - сказав він нарешті.
- Річ у тім, - сказав Пух, - в поезії - у віршах. Словом, ти зробив це, П'ятачок, бо пісня каже, що ти це зробив. Так вважається.
- Ой! - сказав Паць.- Адже я. мені здається, що я трохи тремтів. Звичайно, тільки спочатку. А тут йдеться: "Тремтів він # 63; О, ні, о ні! "Ось чому я запитав.
- Ти тремтів у душі, - сказав Пух.- А для такого Маленького Істоти це, мабуть, навіть хоробріший, ніж зовсім тремтіти.
П'ятачок зітхнув від щастя. Так, значить, він був хоробрим!
Підійшовши до колишнього будинку замку, то побачили там усіх-усіх-усіх, за винятком Іа. Крістофер Робін пояснював, що робити, і Кролик по черзі те ж саме, на той випадок, якщо хтось чогось недочув, і потім вони все робили це. Вони десь роздобули мотузку і витягали стільці і картини, і всякі інші речі зі старого Сови, щоб все було готово для переїзду в новий будинок. Кенга зв'язувала в клунки і покрикувала на Сову: "Я думаю, тобі не потрібна ця стара брудна ганчірка. Правда # 63; І оце простирадло теж не годиться, воно абсолютно діряве ", на що Сова с. обурено відповідала: "Звичайно, він годиться - треба тільки правильно розставити меблі! А це зовсім не посудній рушник, а моя шаль! "
Крихітка Ру щохвилини то зникав в будинку, то з'являвся звідти верхи на черговому предметі, який спускали мотузкою, і це трохи нервувало Кенгу, бо вона не могла за ним устежити. Вона й стала картати Сову, мовивши, що її будинок - це просто ганьба, там така грязюка, дивно, що він не завалився раніше Ви тільки подивіться, як заріс цей кут, просто жах! Там поганки! Сова здивувалася, а потім саркастично засміялася, і пояснила, що це її губка і що коли вже не можуть відрізнити звичайної губку від поганок, то в хороші часи ми живемо.
- Ну і ну, - сказала Кенга.
А Крихітка Ру прожогом метнувся в дім і запищав:
- Я мушу подивитися на губку Сови! Ах, ось вона! Ой, Сова, Сова, це не губка, а пляма! Ти знаєш, що таке пляма, Сова # 63; Це коли твоя губка вся раскляк.
І Кенга сказала (дуже поспішно); "Ру, любий!" - бо не годиться так розмовляти з тим, хто вміє написати слово "субота".
Але все дуже зраділи, коли прийшли Пух та П'ятачок, і припинили роботу, щоб трохи відпочити і послухати нову (Хвалебну Пісню) Пуха. І ось, коли все-все-все сказали, що ця гарна Хвалебна Пісня (Кричалка), П'ятачок недбало запитав:
- Правда, гарна пісенька # 63;
- Ну, а де ж новий замок # 63; - запитав Пух. - Ти знайшла його, Сова # 63;
- Вона знайшла для нього, - сказав Крістофер Робін, ліниво пожёвивая травинку. - Так що тепер їй не вистачає тільки вдома.
- Я назву його ось як, - поважно мовила Сова і показала громаді те, над чим вона чарувала дощечку, на якій було намалёвано:
Якраз в цей захоплюючий момент хтось вискочив з лісу і налетів на Сову. Дошка впала на землю, і до неї кинулися П'ятачок і Ру.
- Ах, це ти, - сказала Сова сердито.
- Привіт, Іа, - сказав Кролик. - Нарешті! Де ж ти був # 63;
Проте Іа не звернув на них уваги.
- Доброго ранку, Крістофер Робін, - сказав він, штовхнувши Ру і П'ятачка і сідаючи на "Савешнік". - Ми одні # 63;
- Так, - сказав Крістофер Робін, злегка посміхаючись.
- Мені сказали - крилата звістка долетіла і до мого куточка Ліси - сира лощина, яка нікому не потрібна, - що Якась Особа шукає будинок. Я знайшов для неї будинок.
- Молодець! - великодушно сказав Кролик. Іа подивився на нього через плече і знову звернувся до Крістофера Робіна.
- Між нами щось таке було, - продовжував він гучним пошепки, - але неважливо. Забудемо старі образи і викрадені хвости. Словом, якщо хочеш, Крістофер Робін, іди зі мною, і я покажу тобі будинок.
Крістофер Робін скочив на ноги.
- Йдемо, Пух! - сказав він.
- Йдемо, Тигра! - вигукнув Крихітка Ру.
- Може бути, і ми підемо, Сова # 63; - сказав Кролик.
Іа негативно помахав їм передньою ногою.
- Ми з Крістофером Робіном вирушаємо на прогулянку, - сказав він.- На прогулянку, а не на штовханину! Якщо він хоче взяти з собою Пуха та П'ятачка, я буду радий їх суспільству; але треба, щоб ми могли Дихати.
- Ну що ж, відмінно, - сказав Кролик, зрозумівши, що йому нарешті випала нагода як слід покомандувати.
- А ми продовжимо вивантаження. За справу, друзі! Гей, Тигра, де канат # 63;
- Що там таке, Сова # 63;
І незабаром всі вони підходили до будинку, який знайшов Іа, але ще до того, як він здався, П'ятачок став підштовхувати ліктем Пуха, а Пух - Паця; вони штовхалися і говорили один одному: "Це він" .- "Не може бути" .- "Та я тобі кажу, це він!"
А коли вони прийшли, це був дійсно він.
- Ось! - гордо сказав Іа, зупиняючись перед будинком Пятачка.- І будинок, і табличка з написом, і все інше!
- Ой ой ой! - вигукнув Крістофер Робін, не знаючи, що йому робити - сміятися чи плакати.
- Самий житло для Сови. Як ти вважаєш, маленький П'ятачок # 63; - запитав Іа.
І тут Паць зробив Шляхетний Вчинок. Він зробив його як би в півсні, згадуючи про всі ті чудесні словах, які заспівав про нього Пух.
- Так, це самий житло для Сови, - сказав він велікодушно.- Я сподіваюся, що вона буде в ньому дуже счастліва.- І він два рази проковтнув слину, бо ж і він сам був в ньому дуже щасливий.
- Що ти думаєш, Крістофер Робін # 63; - запитав Іа не без тривоги в голосі, відчуваючи, що тут щось не так.
Крістоферу Робіну потрібно було задати одне питання, і він не знав, як його поставити.
- Ну, - сказав він, нарешті, - це дуже хороший будинок, і адже якщо твій будинок повалило вітром, ти повинен кудись переїхати. Правда, П'ятачок # 63; Що б ти зробив, якби твій будинок зруйнував вітер # 63;
Перш ніж Паць устиг збагнути, що відповісти, замість нього відповів Вінні-Пух.
- Він би перейшов до мене і жив би зі мною, - сказав Пух.- Правда ж, П'ятачок # 63; П'ятачок потиснув його лапу.
- Дякую, Пуше, - сказав він.- З великою радістю.