Вимова приголосних перед е в запозичених словах
Для української мови в цілому характерно протиставлення твердих і м'яких приголосних.
У багатьох європейських мовах такого протиставлення немає. При запозиченні слово зазвичай підпорядковується проізносітельним нормам української мови. Так, перед е в українській мові зазвичай звучить м'який приголосний: крейда, немає. Так само починають вимовлятися і багато запозичені слова: метр, ребус. Однак в інших випадках в запозиченому слові зберігається вимова твердого приголосного: адепт [адепт], амбре [амбре], хоча графічно це не відображено. Зазвичай після твердого приголосного в українській мові пишеться е. після м'якого - е. У запозичених словах, як правило, пишеться е. Згодні ж можуть вимовлятися і м'яко, і твердо.
При проголошенні запозиченого слова треба враховувати кілька параметрів.
1. Вимова твердих приголосних зазвичай зберігають іншомовні прізвища:
2. Вимова твердих приголосних зазвичай зберігається в словах книжкових, маловживаних, нових членів українську мову:
де [е]-факто, апарте [е] ід, ре [е] йтінг.
У міру закріплення слова в мові вимова твердого приголосного може замінюватися на вимова м'якого (відповідно до написанням). Так, зараз можливо двояке вимова приголосного в словах:
де [е / е] градіровать, де [е / е] вальвація, де [е / е] дукція, де [е / е] зодорант, де [е / е] кан.
3. Певну роль відіграє тип приголосного, розташованого перед е.
Так, в запозичених словах з поєднанням де регулярно йде процес пом'якшення приголосного (відповідно до написання):
де [е] корація, де [е] кламація, де [е] мобілізація.
Досить активно процес пом'якшення приголосного йде і в словах з поєднаннями ні. ре:
Абре [е] до, агре [е] ссія, Акварени [е] ль, бере [е] т, ре [е] гент, ре [е] йтер, ре [е] Фері, Брюне [е] т, шині [ е] ль.
Навпаки, поєднання ті досить стабільно зберігає тверде вимова приголосного: ате [е] льє, біжуть [е] рія, буті [е] рброд, де [е] ті [е] ктив, ті [е] рьер.
4. Відому роль грає джерело запозичення і місце в слові поєднання з е.
Так, стійко зберігають вимова твердого приголосного звуку ті слова, що запозичені з французької мови з кінцевим ударним складом:
антре [е], безе [е], гофре [е], кюре [е], пасті [е] ль.
5. У книжкових словах, в яких перед буквою е коштує не згодна, а голосна буква, не вимовляється звук [j].
Пор. в українських словах: по [j] їв, за [j] елся; в запозичених словах: дие [е] та, карі [е] с, прое [е] кт, прое [е] ктор, прое [е] кція, реї [е] стор.
Абсолютно неприпустимо вимова [j] в слові поет і похідних від нього (поетичний, поетеса).