Українська оборонка грошей більше, толку менше

Очевидно, що і ці величезні кошти ні на йоту не підвищать ефективність збройних сил. Державні програми чиновниками не виконуються, як правило, державні кошти і зовсім залишаються неосвоєними через бюрократію і тяганини. Як освоюються і витрачаються ці гроші - контролювати майже неможливо, так як практично вся інформація секретна. Гриф секретності накладений навіть на ті дані, які не представляють ніякої військової таємниці. Наприклад, в Асоціації виробників зброї і військової техніки впевнені, що вся секретність в оборонних замовленнях робиться для того, щоб до держзакупівель не змогли пробратися приватні підприємства. Така політика тисне конкуренцію на корені. У минулому році держкомпанії змогли освоїти трохи більше половини державного замовлення по оборонці, приватникам дісталося 45% замовлень. Збільшити частку співпраці з останніми поки нереально через високого рівня бюрократії.

Держава ж поки не поспішає вирішувати приватникам працювати на експорт, а отже обмежує їх можливості і по імпорту. Якби уряд дозволив продавати військову продукцію за кордон, то приватні інвестори побудували б в країні цілий завод з виробництва боєприпасів. Але дозволу отримано не було, завод буде будуватися державою за бюджетні гроші, і буде свідомо нерентабельним. Підприємства не завантажуються замовленнями і часом простоюють, хоча здатні заробляти мільярди доларів на рік, за умови експорту і обслуговування за кордоном. У той же час державі доводиться робити закупівлі за кордоном, витрачаючи валюту. Хоча такі ж деталі можна виробляти в країні. По суті, українська економіка сприяє розвитку економіки Польщі та Ізраїлю, а чиновники штучно створюють проблеми в держзакупівлях, отримуючи відкати.