справжній рай

По довгій, дикій, стомлюючої дорозі йшов чоловік з собакою. Йшов він собі йшов, втомився, собака теж втомилася. Раптом перед ним - оазис! Прекрасні ворота, за огорожею - музика, квіти, дзюрчання струмка, словом, відпочинок.
- Що це таке? - запитав мандрівник у воротаря.
- Це рай, ти вже помер, і тепер можеш увійти і відпочити по-справжньому.
- А є там вода?
- Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни ...
- А поїсти дадуть?
- Все що захочеш.
- Але зі мною собака.
- Шкодую сер, з собаками не можна. Її доведеться залишити тут.
І мандрівник пішов повз. Через деякий час дорога привела його на ферму. Біля воріт теж сидів сторож.
- Я хочу пити - попросив мандрівник.
- Заходи, у дворі є колодязь.
- А моя собака?
- Біля колодязя побачиш поїлку.
- А поїсти?
- Можу пригостити тебе вечерею.
- А собаці?
- Знайдеться кісточка.
- А що це за місце?
- Це рай.
- Як так? Сторож біля палацу неподалік сказав мені, що рай - там.
- Бреше він все. Там пекло.
- Як же ви, у раю, це терпите?
- Це нам дуже корисно. До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх улюблених і друзів.