принцип самофінансування

Реалізація цього принципу- одне з основних умов підприємницької діяльності, яке забезпечує конкурентоспроможність господарюючого суб'єкта. Самофінансування означає повну самоокупність витрат на виробництво і реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг, інвестування в розвиток виробництва за рахунок власних коштів і при необхідності банківських та комерційних кредитів.

У розвинених ринкових країнах на підприємствах з високим рівнем самофінансування питома вага власних коштів сягає 70% і більше. До основних власних джерел фінансування комерційних організацій відносяться: амортизаційні відрахування, прибуток, відрахування в ремонтний фонд. Частка власних джерел у загальному обсязі інвестицій українських підприємств відповідає рівню розвинених ринкових країн. Однак загальний обсяг грошових коштів досить низький і не дозволяє здійснювати серйозні інвестиційні програми. В даний час далеко не всі комерційні організації здатні реалізувати цей принцип. Організації ряду галузей, випускаючи продукцію та надаючи послуги, необхідні споживачеві, з об'єктивних причин не можуть забезпечити їх рентабельність. До них відносяться окремі підприємства міського пасажирського транспорту, житлово-комунального господарства, сільського господарства, оборонної промисловості, добувних галузей. Такі підприємства в міру можливості отримують державну підтримку у формі додаткового фінансування з бюджету на поворотній і безповоротній основі. [10, c82].

Самофінансування має цілий ряд переваг:

· Виключаються витрати по позиках (оплата відсотків і погашення кредиту);

· Підприємство стає більш незалежним від зовнішнього капіталу;

· За рахунок додаткового власного капіталу підвищується надійність і кредитоспроможність підприємства;

· Полегшується процес прийняття рішення щодо подальшого розвитку за рахунок додаткових інвестицій.