Які особливості поезії пастернаку

Афористичну фразу Пастернака «У всьому мені хочеться дійти до самої суті» я розумію як мета поета вловити і передати в віршах справжність настрої, стану душі. Щоб цього досягти, зрозуміло, поверхневого погляду недостатньо. Наведу приклад, де дивно точно передається відчуття прогрітого повітря в хвойному лісі:

Текли промені. Текли жуки з відливом,

Скло бабок снувало по щоках.

Був повний ліс мерехтінням копіткою,

Як під щипцями у годинникаря.

Ось що значить дійти до поетичної суті явища! Природа керована Майстром. У ній йде постійний процес оновлення. Поетичне речовина передає захоплення від розгадки ще однієї таємниці світобудови.

Справжній талант завжди оцінюється гідно навіть працюють в іншому ключі поетами. Маяковський, наприклад, по духу досить далекий від Пастернака, але в своїй знаменитій статті «Як робити вірші» він назвав одне з чотиривіршів пастернаковского «Марбурга» геніальним.

Восторг Пастернака перед світом природи був грандіозним. Саме Пастернак і тільки Пастернак міг подарувати нам відчуття цінності всього сущого на землі:

І через дорогу за тин перейти

Не можна не топчучи світобудови.

Поет говорив, що поезія «валяється в траві під ногами, так що треба тільки нагнутися, щоб її побачити і підібрати з землі». Він міг з великим майстерністю намалювати цвітіння саду і передати стан приречених на загибель квітів. А робота льотчика, що злетів у хмари, послужила йому приводом, щоб в легенях летючих рядках втілити свої власні думки про довічне праці людини, про його мрії, про його зв'язки з епохою. І все це з чітким відчуттям Всесвіту на тлі озирається з величезної висоти міст, вокзалів, котелень.

Сутеніє, і поступово

Місяць ховає всі сліди

Під білою магіею піни

І чорною магією води.

А хвилі все гучніше і вище,

І публіка на поплавці

Товпиться біля стовпа з афішею,

Чи не помітною вдалині.

Суть цього вірша, дві останніх строфи з якого я привів, - глибока віра в життя, в майбутнє.

Уже в солідному віці поет не постарів душею. Молодістю його душі захоплювалася Анна Ахматова: «Він, сам себе порівняв з кінським оком, коситься, дивиться, бачить, дізнається».

Мені, як Новомосковсктелю, Пастернак подарував і шекспірівського Гамлета. Саме його переклад драми Шекспіра більш інших, по-моєму, передає суть Гамлета. Пастернак і в трагедії далекої епохи зумів «дійти до самої суті», вірніше, вловити саму суть.

У вічному прагненні до центру духу людського він буде завжди трошки попереду свого і нашого часу, тому що день поета огромнее століття сплячої душі:

І напівсонним стрільцям лінь

Перевертатися на циферблаті,

І довше століття триває день,

І не кінчається обійми.

Пастернак - неповторний лірик. Людям з розумним серцем його поезія допомагає дійти до самої суті буття.